хочу сюди!
 

Татьяна

57 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років

Судьба-злодейка, как игрушки... нам рушит жизнь

Ты весела... и вновь хохочешь!
Уверен, что играть ты...   можешь,
Улыбку прицепив к губам.
А на душе,  наверно, мгла,
И прячешь поутру глаза...
Ведь плачешь... по ночам в подушку?!

Судьба-злодейка, как игрушки...
Нам рушит жизнь ... и тут... и там.
Чиня притом везде препоны.
Был терпелив?!  Тогда - свободен.
А кто роптал... Добавь еще ...
Себе страданий и расчет.
10

Коментарі

121.02.11, 16:13

    221.02.11, 16:16Відповідь на 1 від Beljanochka

    привет

      Гість: nim-fa

      321.02.11, 16:19

      как всегда - браво!!!!!!

        421.02.11, 16:29Відповідь на 3 від Гість: nim-fa

        как всегда - браво!!!!!!а всегда, это -когда?!

          Гість: nim-fa

          521.02.11, 16:33Відповідь на 4 від Master

          всегда - это квантум сатис

            621.02.11, 16:43Відповідь на 5 від Гість: nim-fa

            ...от умных слов, твоих в экстазе...
            как жаль,что плохо латынь знаю
            иначе ..был бы ввечеру...
            я гостем на твоем двору

              Гість: nim-fa

              721.02.11, 16:48Відповідь на 6 від Master

                821.02.11, 17:08

                Хто зна чи вона плаче? А страждань життя підкинуть завжди зуміє.

                  921.02.11, 17:15Відповідь на 8 від Заграва

                  Хто зна чи вона плаче? А страждань життя підкинуть завжди зуміє.А ти про себе кажи... плачеш чи ні?!
                  І чи все так гладко у твоєму житті?!
                  Я думаю... плачуть, і чоловіки, і жінки...
                  У кого нема удачі...а у кого нема нічого взагалі.

                    1021.02.11, 17:26Відповідь на 9 від Master

                    Хто зна чи вона плаче? А страждань життя підкинуть завжди зуміє.А ти про себе кажи... плачеш чи ні?!
                    І чи все так гладко у твоєму житті?!
                    Я думаю... плачуть, і чоловіки, і жінки...
                    У кого нема удачі...а у кого нема нічого взагалі.

                    І в моєму житті далеко не все гладко, на жаль. А чи плачу я? Душа плаче... очі, вже ні, майже ні. Про свої болі я писала вже у себе на сторінці, хоч потім і пожаліла про це. Не впевнена що варто відкривати душу тут, є багато бажаючих туди наплювати... ось так.

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      4
                      попередня
                      наступна