не...........

Не розпачливий зойк... із душі виліта. Не тужливе зітхання... з грудей моїх... лине. То верхівки дерев... за вікном розхитав... Вітер... що важко назвати... грайливим. Осінь... холодом дмухає... в душу мою. Гомін чується ледве ... журба журавлина. Осінь... знов ти до мене... перетворюсь... Я без любові твоєї ... в крижину. Дай мені, Осінь ... хоч краплю... тепла... Дай мені, Осінь .... хоч краплю... кохання! Осінь... ти Осінь .... бач... яка... золота... То ж бо й лишилось... Що тільки... зітхання.

Останні статті

Плесни в бокал...
08.03.2020, 21:40
Трон для далёкой королевы. (Экспромт верному другу.)
12.12.2019, 09:12

Красу душі відразу не відчуєш... експромт
15.09.2019, 14:01
А Ви на якій мові читаєте Ахматову, Бродського, Пастернака?!
30.05.2019, 22:48
Природа, друг мой, наш создатель...(Из переписки ЛГ-экспромт)
28.05.2019, 19:48

Коментарі

aleksandrinna

110.10.10, 00:58

Грустно, но очень душевно написано....

relaxplus

210.10.10, 01:02

Гість: feniks**

310.10.10, 08:18

Заграва

410.10.10, 09:01

Надзичайно красивий вірш. Сумний та зворушливий. Майстре, не розчиняйте свої вірші чужими піснями... Вони розсіюють увагу, розчиняють в собі Ваші і без того, бездоганні вірші... Це чисто моя думка. Пробачте.

Galin