Український пейзаж / Добірка живопису / Частина 1 / Класична

Є гарна легенда про те, як Бог ділив між людьми землі , а вони йому за це дари приносили.

Ось все роздав, коли дивиться - бідна дівчина у вишиваночці стоїть.

Говорить вона до Бога : " Нічого не маю. Заспівати тобі можу ".

Та й заспівала так гарно , що у Бога аж сльози покотилися.

І віддав Він дівчині останній шматок землі, який залишив собі на Рай.

Яблуні в цвіту. У Малоросії. 1895__ Микола Сергєєв (1855-1919)

Архип Іванович Куїнджі. Україна. 1879.

Іванов Антон Іванович (1818-1864). Переправа Н.В. Гоголя через Дніпро, 1845.

Крижицький Костянтин Якович (1858 - 1911) Біля криниці 1890

А. І. Куїнджі - «Вечір на Україні» 1878

К.Я. Крижицький __Хутір в Малоросії (1884)

Возможно, это художественное изображение (природа и дерево)

Вид Києва з Дніпра на Печерську лавру. 1852 Олексій Кіндратович Саврасов (1830-1897)

Крижицький Костянтин Якович __ «Вечір на Україні» _1901

Крачковський Йосип Євстахійович __ «У квітучому саду», 1916

Ніч осяяна цвітом яблуні,

Затуманена, мов роса.

Ми розкрилені і роз’ятрені

Піднімалися в небеса.

Понад зорями, понад водами

Пролетіли ми три світи.

А та яблуня за городами

Все світилася з темноти.

А на досвітку ми долинули

До свойого ж таки села.

А та яблуня в даль долинами,

Як метелиця, відійшла.

Де ж те сяєво, що сміялося,

Де ціловані в снах слова?

Все минулося, все розпалося,

Наче гілочка снігова.

Дмитро Павличко

1876 «Українська ніч» — Архип Куїнджі (1841/1842 — 1910)

// Чи знаєте ви українську ніч? О , ви не знаєте української ночі! Вдивіться у неї: з середини неба дивиться місяць. Безмежне склепіння небесне розійшлось, розширилось іще безмежніш. Горить і дихає воно. Земля вся у срібному світлі; а дивне повітря віє і теплом, і прохолодою, і дише млостю, і розливає океан пахощів. Божественна ніч! Чарівна ніч! Нерухомо, натхненно стали гаї, виповнені темрявою, і кинули велетенську тінь од себе. Тихі та спокійні ці стави; холод і морок вод їх похмуро оточений темно-зеленими стінами садів. Незаймані гущавини черешень та черемхи боязко простягають своє коріння у студені джерела і шепочуть іноді листям, немов сердячись та гніваючись, коли прекрасний бурлака — нічний вітер, підкравшись умить, цілує їх.Усе кругом спить.

А вгорі все дихає; все дивне, все урочисте. А на серці й бентежно, і дивно, і зграї срібних привидів улад виникають в її глибині. Божественна ніч! Чарівна ніч! І раптом усе ожило: і ліси, і стави, і степи. Сиплеться величний грім українського солов'я, і здається, що й місяць заслухався його посеред неба… Як зачароване, дрімає на пагорбі село. Ще біліше, ще краще блищать проти місяця гурти хат; ще сліпучіше вирізуються з темряви низькі їх стіни. Пісні замовкли. Скрізь тихо. Благочестиві люди вже сплять. Де-не-де тільки світяться вузенькі вікна. Перед деякими тільки хатами, біля порога, запізніла сім'я сидить за пізньою вечерею. //

М.В.Гоголь "Майська ніч" , або "Утоплена"