Програш перемоги або «Прощай, Ющенко»

В принципі цього і варто було очікувати – 5 місце у рейтингу виборів цілком відповідає оцінці 3-го Президента України Віктора Ющенка. Припускаю, що його рейтинг ще нижчий, оскільки більшість з тих, хто проголосував за Ющенка, – голосував не за нього особисто, а за ідею: свободу і соборну Україну.
Якщо пробувати дати оцінку Президенту України Віктору Ющенку, то він є ні поганий, а ні хороший – він НІЯКИЙ. І це його одночасно як негатив, так і позитив.
Всі нормальні (бо є, на жаль, і ненормальні) патріотичні сили України з прикрістю відзначали: «Ми Ющенка підтримуємо, а він нас – ні». Те, що він сам особисто проводив патріотичні справи, як вшанування жертв голодоморів та репресій тощо – це добре, але, але, але… Воно звичайно «і один у полі воїн», особливо коли цей один – президент! Але погодьтесь, що для лідера, справжнього лідера, головним є вміння бути організатором потрібних сил в потрібному напрямку, часі та місці, а не робити все за всіх самому. Мусимо визнати, що в якості політичного лідера Віктор Ющенко був дуже поганим, про що говорить доволі невдала діяльність його політичного угруповання як «Наша Україна», що постійно пасла задніх за БЮТ і Партією Регіонів. Чому так? А тому, що Віктор Ющенко фактично і не керував партією «Наша Україна», як не керував і всією Україною. Чим займався всі 5 років президентства Віктор Ющенко – дуже важко вияснити і пояснити.
На мою особисту думку Віктор Ющенко на посаді Президента України працював за функцією «запобіжника», тобто спрацьовував у надзвичайних ситуаціях і то досить ефективно, починаючи від Помаранчевої революції, далі – фронда і відсторонення від прем’єрства Юлії Тимошенко, меморандум з Віктором Януковичем, а потім його призначення на посаду прем’єра, що скінчилось розпуском Верховної Ради, а також ще кількох моментів спроб узурпувати владу в країні – це Ющенку вдалось успішно зліквідувати і владу він утримав. Нема що казати: свобода і демократія за часи Віктора Ющенка в Україні існували в суспільстві як реальність. Інша справа: чи готове було до цього українське посттоталітарне і постколоніальне середовище? Скоріше – ні. Як влучно сказано: раби, що втратили господаря, не стали від того вільними людьми, бо їх світогляд залишився рабським. Звідси масове бажання у наявності «сильної руки» чи «справжнього господаря», тобто авторитарного лідера на чолі держави.
Продовжуючи аналогію до запобіжника, варто зазначити, що в нормальних умовах функціонування це найбільше інертна і фактично «непотрібна» частина у пристрої, що нам яскраво і демонстрував Віктор Ющенко на посаді Президента України: жодних значущих державних програм чи ідей за ним не помічено. А проект «змін до Конституції України» від Ющенка є настільки убогим, що навіть важко уявити, який з його помічників дебіл-законодавець то написав, але заспокоювало те, що за Ющенка він жодної хоч якоїсь реформи чи політичної справи не довів до кінця. Тепер це можна визнати привселюдно: державним управлінцем на посаді Президента України Віктор Ющенко був поганим, дуже поганим. Його кадрова політика просто не підлягає критиці – настільки вона нікчемна, а випадок з авантюристом Кислинським, що з президентського секретаріату вискочив аж на посаду заступника голови СБУ – яскраве тому свідчення.
Нема за Віктором Ющенком значних досягнень ні у внутрішній, ні у зовнішній сферах діяльності як політичного діяча. Рухи були – результатів нема. Сама актуальна проблема для України – адміністративна реформа, «зависла» без жодного результату так само, як й інтеграція у Євросоюз та НАТО. Можливо хтось щось і знає результативного, але я особисто – нічого не можу пригадати. Знаю тільки, що Віктор Ющенко успішно відкривав пам’ятники, роздавав нагороди і звання – це і все. Результативних соціальних та політично-економічних проектів від Віктора Ющенка і політичної сили «Наша Україна» мені не відомо.
Єдина проведена за Ющенка соціально вагома невідомо чия реформа вступу до вузів як «Зовнішнє тестування» - це суцільна профанація і просто жах за рівнем своєї продуманості і тим більше реалізації.
Найобразливішим для всіх національно-патріотичних сил було те, що достукатись до Віктора Ющенка було майже неможливо, а всі листи і звернення до нього залишались без відповіді незалежно від рівня їх написання. Та найприкріше було інше: ті щасливчики, яким таки вдавалось досягнути «до тіла» і навіть отримали особисту обіцянку підтримки, а то і навіть письмовий указ-наказ щодо цього, – зовсім щасливчиками не були, бо фактично нічого з того не виконувалось. Нічого! Яка може бути повага до лідера держави, слова, обіцянки і накази якого є пустопорожньою балачкою? Мізерна повага навіть серед його прихильників. Тоді чим пояснити феномен підтримки Віктора Ющенка, якщо він такий поганий політичний лідер? Спробую пояснити, як я це розумію.
Те, що Віктор Ющенко був «ніяким» президентом для всієї України сприяло її соборності, бо жодні громадяни-українці не були обтяжені або навпаки ображенні його прихильністю і преференціями до інших груп чи регіонів. Коли нікому нічого – яка може бути причина для сварок? Нема. І це єднає. Принаймні емоційне протистояння Сходу, Центру і Заходу України за час правління Віктора Ющенка значно послабилось.
Другий позитив від негативу: деструкція центральних органів влади і відповідно – місцевих структур влади почало змушувати людей до проявів громадської самодіяльності і самоорганізації. Як вже було зазначено, Віктор Ющенко не зумів провести адміністративної реформи, а причиною тому є повна відсутність продуманої кадрової політики. Всі кадрові призначення у Віктора Ющенка проходили як один суцільний експромт! Жодної послідовності чи логіки, як і в усьому іншому.
Тому я агітував і голосував за Віктора Ющенка, як, думаю, і голосували інші, задля того, щоб вберегти той стан свободи в суспільстві, коли ніхто не є з гори над нами і не тисне через різні силові структури держави. Я розраховував, що за наступні 5 років при «ніякому» президенті Ющенку – суспільство в Україні остаточно б звикло жити у стані реальної свободи, відбулась його громадська структуризація і вже далі ми могли жити за вільними нормами вільного світу у справді громадському суспільства.
Стан «безвладної влади» за Ющенка створював сприятливі умови переходу державної влади безпосередньо до народу, як головного носія цих функцій! Просто народ України мав би спершу сповна відчути свою силу і потребу взяти реальну владу в державі у свої руки! Тоді почалась би самостійна структурна організація форм влади з низу до гори, якщо адміністративні реформи з гори до низу відсутні. Мати свободу – не достатньо! Треба навчитись жити у суспільстві свободи! І це не є легко та просто, але потрібно, щоб жити вільно і щасливо для більшості народу! Не вийшло – і я вважаю, що свободу ми вже втратили: тепер ми входимо в піке боротьби різних олігархічних кланів, що нічого доброго для народу і для України в цілому не передбачає.
Шкода, звичайно, що Віктор Ющенко не виявився навіть на трохи кращим політичним організатором і що він не привів нове молоде патріотичне покоління до влади, а тепер і не відомо, коли подібні зміни відбудуться. Шкода такої країни, якою є Україна – одна з найбільших країн Європи з найбагатшими землями чорнозему, чудовим кліматом і переважно роботящим народом. Мене не дивує електорат, що підтримує Віктора Януковича, бо його складає саме той відсоток українофобів з російськомовного населення, які живуть в Україні і водночас її люто ненавидять, а їм сприяють маси люмпенізованих українців, які за дрібну подачку а то і просто брехливу обіцянку – продадуться з головою. Така сумна доля цій країні дісталась і тут вже важко щось змінити… Був чудовий шанс і ми його чудово не використали…
Відтепер будемо жити за Лесею Українкою: contra spem spero (без надії – сподіваюсь).

Особисто я з політикою в теперішньому її прояві прощаюсь. Не бачу для себе більше сенсу витрачати енергію на ці вітрильники, а краще почну займатись історичними дослідженнями і теоретичними розмислами, фантазіями, утопічними побудовами справедливого суспільства тощо.
Па-па всім моїм друзям і опонентам! Що було – те загуло…
І я не обіцяю, що повернусь… То був мій останній шанс включитись до активної політичної діяльності у розбудові України і саме Ющенко його заблокував і змарнував, а тепер «старість – не радість», тож ступлюсь і дам дорогу молодим…
І однозначно я кажу не «до побачення», а ПРОЩАЙ політичному лідеру Віктору Ющенку – більше ніколи серед свого електорату він не побачить мене. Ніколи.

20 січня 2010
Богдан Гордасевич

P.S. Дещо притримав публікування допису, бо то не є важливим, коли…

Погоджуюсь з автором допису

53%, 19 голосів

Не погоджуюсь з автором допису

22%, 8 голосів

Маю іншу думку на цю тему

25%, 9 голосів

Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Коментарі

Mamay_

116.02.10, 19:49

Ющенко! У нього рильце в такому самому пушку як і в інших, тому він нічого і не зробив. А чи збирався взгалі робити? Скільки ми всього не знаємо, з їх закулісних інтриг, але того, що відомо достатньо, щоб зробити висновки.

анонім

126.02.10, 19:51

Щось занадто близько до серця прийняли ви все, політика у нас була і є бізнесом, ну фіг з ющенком, що, світ клином зійшовся? Як невиходить з верхами, розберись з низами, так завжди було В такі моменти просто відстоюють свої права в побуті, НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ - народне ополчення й шибинеця за народною ініціативо, безпреділ чиновника - не самоспалення а його спалення))) На місцях проявляючи таку принциповість владу треба навчити поваги до громадян. Вибори нам не поможуть, міняєм як завжди мило на шило, вихід один, мило треба навчити бути не милом. У нас тяжкий шлях становлення, но така напевно доля.

Olduser

136.02.10, 20:21

Принайм емоційне протистояння Сходу, Центру і Заходу України за час правління Віктора Ющенка значно послабилось.Ви жартуєте, або ми живемо в різних країнах? Подивіться на свіжі репліки http://blog.i.ua/community/662/403743/ (це послаблення і прояв братньої любові?), або сюди http://blog.i.ua/community/662/395693/, де 38% опитаних опосередковано вважають, що українці заважають їм жити. Ющенко для дискредитації української національної ідеї зробив у десятки разів більше, ніж усі закордонні спецслужби разом узяті. Про кадри з націонал- демократичного блоку взагалі окрема тема. Назвіть мені, хоч одного професіонала з цього блоку, який чогось досяг у своїй галузі. Бігати з прапорами і боротися з вітряками - на це вся пара й вийшла. А хто Україну за вас будувати буде, уявні вороги?

dugme

147.02.10, 08:00

Что можно говорить о лидере, который ради того, чтобы отмстить своему бывшему соратнику, готов уже открыто действовать со своим бывшим политическим противником?
Ющенко как политик дискредитировал себя в сентябре 2005 года, когда сотворил для дураков Универсал, а для себя получил пай от Фирташа. И этот самый пай отрабатыват сегодня, во всем подыгрывая партии регионов.
Он предал и вас, слепо верящих в то, что идеалы свободы связаны с его персоной. А на самом деле, уйдя в свои раковины, вы становитесь обычной тряпкой для тех донецких братков, кто усядется по-хамски и бескультурно в высокие кресла, чтобы грабить уставшую от грабежа страну. Тряпкой, о которую вытирают ноги хамы, но не кричащей, а хлюпающей " contra spem spero"...
Просто братки еще не осели во Львове.
Похуже Советов будет.

Гість: Еgor Ivanov

157.02.10, 08:21

При всем уважении, дружище Бо, хочу Вам возразить категорически!
Если Вы считаете себя Гражданином своей страны(читай патриотом), то стремление к ее процветанию ни коим образом не привязано к личностям руководителей. А именно - были лидеры и они были всего лишь людьми с их мозгами и гемороями. А есть страна - это мы с Вами и миллионами еще. Страна строит себе государство. Прорабы приходят и уходят, а стройка должна продолжаться.
Поэтому бросайте Ваш депресняк. Лидеры приходящи, а страна вечна.

Perovdupu

167.02.10, 08:51

Пане Богдане, не маю наміру дебатувати саме зараз, проте - подібних зламів у житті нашому і в житті держави вже було достобіса. Ви ще не звикли?
Ющенко не ідеал керівника - згоден. Просто в кріслі своєму він опинився "влекомий судьбой", а не з власного гарячого прагнення. Ну й,сливе, відмахувався весь термін від проблем, як від надокучливих мух. Дещо корисне він все ж зробив. Про це ще буде сказано потім.

Гість: Оревуар

177.02.10, 16:10

шкода, що настільки мізерним та ситуативним є вплив виборця на владну ситуацію та на те хто з первоналій опиниться біля державного керма. Згоден з попереднім відвідувачем - Ющенко потрапив туди чисто випадково. І змарнував цих 5 років. Та це лиш пів біди, його період призвів до того, що тепер нас щей відкинуть назад на років 10

Богдан Бо

188.02.10, 12:07Відповідь на 15 від Гість: Еgor Ivanov

Дякую друже, але якщо на скачках невезуха постійно - це вже діагноз...
Стайня чи коней не тих виставляє, чи я не розбираюсь в конях...

198.02.10, 12:15Відповідь на 16 від Perovdupu

Друже, є одне незаперечне позитивне у Ющенка: він зруйнував систему кучмізму в Україні і надав тим самим суспільству всієї України реальну свободу.
Можливо те, що він не зробив зміни на іншу систему (демократичну провову) не є зле: до свободи потрібно звикнути, відчути її як повноцінне явище.

208.02.10, 12:21Відповідь на 19 від Богдан Бо

Саме так. І мабуть ще одне - свобода, незалежність лише тоді справжні, коли вони завойовані, а не впали з неба --- як от нам наприклад.

Свобода і справедливість

Програш перемоги або «Прощай, Ющенко»

Останні статті

Коментарі