Я не знаю, чому тебе кохаю ...
А, може, й не кохаю - теж не зна...
До тебе щось я відчуваю...
До тебе, чомусь, лину я...
Ми друзі, і наша дружба-то є дар.
Та, чомусь, боюсь я ненароком
Той дар впустити і до самих хмар
Він може полетіти стрімко, наче сокол.
Адже буває часто так (і це я знаю не з чуток),
Що плутається дружба і кохання.
Тяжко й не до снаги розплутувать "моток",
Й не розібравшись віримо в останнє...
А раптом переплутав ти і що?
Втратиш все,що так боявся втратить!
А винятки?Скільки їх би не було-
То є щастя в них потрапить...
А що як кинувшись у вирій
На жертву ставиш іншої людини почуття?
Тої, яка знайома, близька, рідна...,
Якій бажаєш лиш добра?
Подумай трішечки, почекай, зрозумій...
Чи варто ставку свою ставить
Бо іноді, хоча ти й переміг
Та найцініше можеш втратить...