[Приєднана картинка] Невеличка квітка, нагадує троянду… Нагадує, бо вчора втратила свої пелюстки… Такі ніжні і примхливі… Теплі і горді… Солодкі, ефірні… Залишилось чотири… Чотири пелюстки Спогадів… Сумує… Плаче… Раптом…Метелик… Пурх…Пурх… Прокинулась троянда Здивувалась… Чому я? – Запитала себе … У мене майже…майже… Нічого не залишилось… Лише чотири пелюстки… Чотири…і більше нічого… Метелик не почув… Торкнувся довгими лапками… Закрученими вусиками… Плямистими...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Здавалось просто сон... Та снився все ночами В краплинах за вікном, Що пролились дощами, &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Я приглашу тебя в мой сон И попрошу тебя, останься. Во сне мы будем лишь вдвоём, Мы украдем немножко счастья. Мы изучили наизусть, Всю ласку и разлук терпенье, Ты спросишь: Что в глазах за грусть? А сон – реальности мгновенье… И пусть немного, пусть чуть-чуть… Во сне с тобой назначив встречу, Ты приходи покой вернуть, А я к тебе иду навстречу! [Приєднана картинка]

Золотою зорею вечірньою, Запашним ароматом рум’Янковим Літо стелиться над Україною, Понад краєм нашим серпанковим. Ходить літо ланами квітучими, Розмальовує в небі райдугу. І птахІв голосами співучими Про любов нам і згоду нагадує. Стелить трави шовковим килимом, Ніжно кличе гірськими струмочками. Звеселяє хмаринками білими, І у хорі співає з дзвіночками. Із ромашками та фіалками Про кохання складає мелодії. Й зачаровує душу звуками Незабудкової ...

Читати далі...

Аріна та Ганна Майстренко \\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\ `Дождь` идет` неукротимый`, `Ветер` бурю` затевает.` `У`Г`О`М`О`Н`И`С`Ь` Д`О`Ж`Д`Ь`, Л`И`В`Е`Н`Ь`!!!!!!! `Я` тебя` прошу` и `умоляю.... \\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\ `Тучи`небо`покорили`, `Солнце` крыльями` затмили`. `Ч`т`о` т`в`о`р`и`т`с`я`?!! З`Л`А` С`Т`И`Х`И`Я! `Птиц` украла` Д`О`Ж`Д`Я`...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Я возьму у неба акварели, А у солнца золотую кисть, И, услышав в сердце звон капели, Я раскрою жизни чистый лист. В мир любви я приоткрою дверцу, А потом семь нот у ветра одолжу И к стихам, струящимся из сердца, Музыку души крылатой напишу. В мире этом будет тихо и уютно, А улыбка навсегда прогонит грусть. Я в него средь чёрно-белых будней Разноцветным дождиком прольюсь.

Отрутою в долонях краплі сліз. Прозорі, чисті, сяють,– але мертві… Пронизані очима вже наскрізь Холодної самотньо-злої смерті. Ти обніми мене й не відпускай Допоки небо світиться зірками, Допоки сонцем сяє небокрай, Або вмивається солоними дощами. І хай навкруг танцює танго знов Хоч тисячу смертей в вогненнім колі, А я із їхніх кам’яних оков Все вириватимуся впевнено на волю. Ти обніми. І що тоді мені Все те, що доля у сльозах віщує! Я виживу у будь-якім вогні, Лиш ти будь...

Читати далі...

Відпусти моє серце – воно не твоє, я його не віддам тобі, чуєш?! Не цілуй так зрадливо уста і плече, я ненавиджу, як ти цілуєш! Навіть думати в душу ввірватись не смій, – не злетиш ти до неї, пропаща, і не треба повторювать знов "він не твій", – я ж тобі не повірю нізащо. Я всміхатися навіть сльозами журби буду знов, бо він поруч зі мною, а ти плач, бо була самотою завжди, Так і лишишся ти самотою.

Гаряча ванна, ароматна пінка і відчуття блаженства неземного… А ще якби мені потер ти спинку, то я і потонути так готова… Зірву цілунок грішний я несміло і, на замовлення неначе, світло щезне, розслаблене та мокре твоє тіло мене погубить і в тобі я знов воскресну... Ти перевір у темряві шаленій чи дихаю ще я, чи ще жива я, бо коли ти так близько біля мене, то я і розум, і життя втрачаю…

[Приєднана картинка]Укрощая львицу бойся её взгляда, Если отвернешься и когтей не надо... Глупая затея, быть её хозяином, Жертвой обернешься для неё нечаянно! Глупые движения все слова и мысли, На тебя посмотрит, а в груди все стиснет! Ты не смей далекий, как ей жить приказывать, Все свои команды, овцам ты показывай! Львица - очень властная, слишком импульсивная, Часто одинокая, но всегда любимая! Только одному даст себя погладить, Кто от одиночества смог ее избавить!