Несовпадение..
             Непонимание..
             Да сожаление..
             Напоминанием..
             ---
             Просто стук в сердце..
             Просто звук в мыслях..
             Просто согреться..
             Просто осмыслить..
             ---
             Заметить вовремя..
             Принять своевременно..
             Оставить прошлое..
             Прожить одновременно..

.

Місяць як скибка лимону в вікні,
Тьмяні зірки, й ті за хмарами плачуть…
Тиша. Не сміє ніхто самоті
Свято порушити болі й невдачі.

Кілька краплинок в бокалі вина,
Дим сигаретний проймає свідомість…
І не важливо чия вже вина –
Бо все одно тепер «тільки знайомі»…

Десь полетіти б в нікуди, за тьму,
Просто вхопитись за вітер і зникнуть
Там де немає «навіщо», «чому»…
Щезнеш, – без тебе за мить одну звикнуть…

Час мабуть лікар, хоча… швидше яд –
П’єш і звикаєш…– наркотик… Світанок…
От якби залпом всі дози підряд
Випити можна було б на останок…

Залишся спогадом весни

В моїх очах і в пам’яті просторах.

І ненароком загляни у мої сни,

Розлийся в них безмежним синім морем.

 

Так, як колись, до вій торкнись осіннім вітром,

Розбий розлуку хоч на мить любові світлом.

В словах байдужість… Та в душі її немає.

Душа за посмішкою сльози знов ховає.

 

Ти в свої сни мене не клич… Прошу, не треба.

Нехай тебе зігріє ніч Любов’ю неба.

Загубиться серед зірок наше кохання.

До твоїх вуст лиш один крок… Та вже світання.

 

Забудь… Пробач… Це міражі, уламки мрії.

Та в те, що ми уже чужі, серце не вірить.

Нехай дощем розмиє час стежку до тебе.

На мить лиш згадкою про НАС прилинь до мене…

Не хватит в этом мире слов, чтоб рассказать какая
сильная любовь...
царит во мне, пьянит ,и манит страстно ... безумных чувств магнит...
И солнце затмивая, опуская небеса, только с тобой я верю в чудеса!
Ты в жизнь иную двери отворил, открыл глаза, своей любовью сердце растопил...
срывая все ветра, я разрываю в клочья грусть, лечу к тебе.. и пусть не верят,пусть...
Пусть говорят что -  горькая любовь, что больно жалит душу... охлаждает кровь..
а я не верю.. и не поверю никогда, что твои чувства лишь прозрачная вода...
ТЫ - океан желаний, буря чистых чувств, предел мечтаний, пик моих безумств..
Построил замок ласки для меня, ворота затворил от жадных глаз,и тихо прошептал: "Все для тебя"
И под луною, под покрывалом звездной ночи ,ты волком выл, кричал: "Люблю"... что было мочи..
В обьятьях растворял меня, и в сумасшествии страстей кружил, в тот мир иной сияньем глаз своих манил...
А я шипела, извивалась как змея... тебя я напоила ядом с привкусом ванили... с частичкою себя...

...Слились две робких, чувственных души, в единый мир, как красное вино в хрустальной чаше...
Канатом крепким сердца два связали, рука в руке, глаза в глаза, две родственных души ждут поезда в Любовь, на огненном, пылающем вокзале...

Густая дымка улицы покрыла, Сверкают бледно вдалеке огни, На тротуаре словно клубы дыма, А в воздухе лишь капельки одни.

Ты хочешь голову поднять, увидеть небо,

А там скопленья легенькой муки, Они порхают, растворяясь где-то, А может, оседают на ладонь твоей руки. И что это за дивное явленье? Ведь это только лишь туман… Но от него душа в завороженьи, И город словно начал верить снам. Вуально, сказочно, легко, Красиво, нежно, леденяще, Вокруг немного сыро, а в душе тепло, И от тумана даже сердце стало мягче.

Місто тоне в вечірній вуалі,
Ліхтарями розмішує втому,
Зачарованим подихом далі
Переспівує пісню знайому.

Позолотою місяць-молодик
Розливається в чистому небі.
Тиша… Мрії один тільки дотик, –
І думки в мить з тобою й для тебе…

Пересічним простим перехожим
Пролетить моя мрія зірчаста,
Тільки втомлене місто не зможе
В ній розгледіти іскорки щастя…

Тільки вітер, зігравши на струнах
Мого серця як ніжності злодій
Не розвіє над містом відлунням
Таємничо-звабливих мелодій…

Місто тоне в вечірньому залі
Кольорів тишини і спокою,
Мрія кличе летіти у далі,
А думки все одно лиш з тобою…

Похоть и ЛЮБОВЬ- Какие разные два слова! Та СУТЬ, которая всплывает вновь и вновь, Является сей Истины основой! То ЧУВСТВО светлое, что только на ДВОИХ; Оно не опорочено пусть будет! Открыв влюбленным МИР из снов своих И круто изменив течение двух судеб. Пусть остается таинством ,что им открыто! ВСЕВЫШНИЙ одарил детей своих! Глаза в глаза, что в них сокрыто?? Все то, что остается только на двоих! Не опорочено, а раскаянием слез омыто! И ЧТО прекрасней взгляда глаз родных? Двух душ единство и Рай для них открытый!!! То таинство Любви, что только на двоих..............

Важким був сьогодні день?
Розслабся і випий чаю.
Робота, проблем тандем
Ніяк досі не спадає?–

А ти подивись на все
З усмішкою, без курйозу,
Життя закоротке все ж,
Щоб тратить його на сльози.

Включи рок-н-рол чи реп,
А любиш – класичні твори,
І хай за дверима смерч
Руйнує моря і гори.

Собі подаруй цю мить,
Де вітер цілує осінь,
Де сонцем листок тремтить
В розплетених мрій волоссі.

Собі подаруй життя
Любові, де ясне небо,
Де вплетені почуття
У стрічку доріг до тебе.

Відчуй, що для тебе лиш
Придумане світло раю…
Проблеми за склом залиш,
Розслабся і впий чаю!

Если позволять себе грешить, Не обращая взор свой на пороки. Как можно в этом мире лжи Пить воду из Заветного Истока? Как может человек познать, Что значит Жизнь , а что такое Свет? Ведь должен здесь он труд свой прилагать! А не надеятся, что с неба свалиться все это. Как важно знать, что к Истине, как и к Любви Лежит путь через Сердце человека! Так важно слышать голос собственной души, Чтобы не заблудиться в мире этом.