Похмурий день. І річ не у погоді
- 07.12.10, 23:52
Похмурий день. Ні проблиску надії,
холодний щем і спалені мости…
Екрани снів від пустоти німіють,
з байдужих фраз чекання не сплести…
Жалючий крик пронизливих мелодій,
що вже давно став тінню почуттів,
проплаче знов: «та ж вистачить пародій
на сни, а на кохання поготів!..»
Поглине сум думок нестримну зграю,
до всіх бажань загублені ключі,
забутий шлях до вкраденого раю,
в театрі мрій – ми тільки глядачі…
Емоцій вир калюжею назветься,–
нема стремлінь, ні прагнень терезів.
Плаксива роль чомусь дісталась серцю,
невдячна роль… без нагород й призів…
Похмурий день. І річ не у погоді,
не в декорацій змореній свічі.
Банально, та любов давно не в моді
і знову ми на сцені глядачі…