Про співтовариство

Поезія-це стан душі.У співтоваристві друкуються виключно авторські вірші.Ласкаво просимо до світу поезії!

Важливі замітки

Вид:
короткий
повний

Поезія сучасних авторів.

Намалюй своє життя!

  • 20.02.12, 13:44

Намалюй  своє  життя:

Білий  сніг,  крилатий  іній,

І  побачиш  навмання І

стину  барвистих  ліній.

Чорні  плями,  білі  смуги

Все  зливається  у  вимір,

Космогонію  Пандори,

У  людські  незнані  сили.

Землевимір,  сонцесвітло,

Все  буває  в  існуванні,

Кількість  добрих  слів  налито

В  азбуку  твого  пізнання.

Намалюй  своє  ім’я

Кольором  небесних  замків,

В  тимчасовій  грі  буття,

З  фарб  намріяних  світанків.

***

  • 19.02.12, 15:19
Закуталося місто в білу шаль -
Засніженими вулицями сновиють перехожі...
Однакові і між собою так не схожі -
У кожного з них своє щастя і своя печаль...

А сонце, чи не вперше, так всміхнулось щиро,
Знай, - хочеться йому підставити щоку,
Так по-дитячому радіючи теплу,
Яке не лиш лице, а й душу всю зігріло...

***

  • 19.02.12, 15:12
Тихесенько, не воруши старі печалі -
Їх, пригортаючи до серця, ледь приспала,
Так дого-довго, мов дитину, колисала,
А ти їх хочеш розбудити далі...

Легесенько, не руш старих рубців...
Вони і так, буває, кровоточать -
На самоті, частіше проти ночі -
Від спогадів, необережних слів...

Легесенько, не зачіпай душі,
Вона до тебе рвалась й так роками,
Все билась об стіну, яку самі звели між нами,
Там де боліло, залишалися вірші...

Тихесенько, ти не полохай тиші -
І винні в тому ми, а чи життя -
Тепер смертельно хворі почуття,
Спізнившись, лікувати вже облишим...

Скоро мы дойдём до крайней точки, Нам любое горе – не беда!

  • 19.02.12, 00:18

Скоро мы дойдём до крайней точки,

Нам любое горе – не беда!

Голосуем сердцем, левой почкой,

Выбираем жопой – как всегда!

***

  • 18.02.12, 22:37
Нащо тобі — мої вірші?
Тобі б — розраду для душі,
І радість для очей та тіла…
Ту, що б легко так любила…

Й коли для мене станеш всім —
Тобі про це не розповім…
Хоч на губах лиш сміх звучить,
Моя любов — таки гірчить…

Я жити так як всі — не вмію…
Сама себе не розумію…
Не варто клястись: «Це назавжди!» —
Закінчиться ця вічність ж завтра…

***

  • 18.02.12, 20:08
Кругом життя кипить, вирує,
Тече, біжить, галопом мчить…
Як вміє,кожен ним керує
Збігає час, за миттю мить.


І часто так в потоці тому
Себе втрачаєш цілковито.
І не розказуєш нікому
Яка важка ця ноша — жити…

Крізь занавіс безликих днів
Ти серця голосу не чуєш:
Давно не дивишся вже снів.
І без любові, так, цілуєш.

Ми вибудовуємо плани
Як всі вершини покорити,
Й приховуємо так старанно:
Яка ж важка ця ноша — жити…

Мільйон турбот, мільйон проблем…
Все встигнути, усе зробити…
І безліч непотрібних тем,
Щоб про головне не говорити…

Щоб не залишитися на одинці із думками,
Щоб часом не зізнатися собі,
Що все кругом — лише пуста омана,
І щастя не несуть надбанні ті.

Що кожному потрібно лиш одне —
Не гроші, не машина чи крутий смартфон,
Це прагнення таке просте:
Щоб поруч інше серце билось в унісон…

1.01.12р.

Цілий рік без віршів...

  • 18.02.12, 19:56
Цілий рік  без віршів -
Мов жила без душі...
Цілий рік... Та не каюсь -
Я тепер повертаюсь!)

************Ш************



  "...н-ный  Бес"

Мертвая точка бессмысленных трений, 

Каждый день порождает новый порок. 

В грядущем мерещатся столкновения мнений,

Мой статус интриг, я лжепророк.

В аду моя песня еще не допета,

Где не закончена алая течь.,   

За райское взяв лишь страсти минета,

Я гей-парад, я блядская желчь.

Священнослужитель, о детях мечтаю,  

Всех умерщвляя, сжигая звезду.  

Я  Западным ветром  с Луной совпадаю

И каждому, чипом под кожу войду...

Меня Легион зовут для бессмертия...

Вечность моя - Золотой миллиард!!!

-Слава!!!- мой знаковый вопль приветствия..

Апокалипсис - Евро-стандарт...











Дух и плоть – враги на деле

  • 16.02.12, 22:38

Дух и плоть – враги на деле –
Это наш иудин ГРЕХ!
Никон рек: «Я – русский телом,
А душой своей я – ГРЕК!»

Марина Царь Волкова Что было, что будет – того никому не отнять

  • 14.02.12, 22:46
Марина Царь Волкова Что было, что будет – того никому не отнять

А Вещая Макошь ко мне неизменно добра –
Долги её нити, наузы витые крепки.
Вся жизнь моя – пояс из радуги и серебра –
Светящийся лёд серебристой, морозной реки.
Что было, что будет - того никому не отнять.
Когда ворожу, не жалею ни слёз, ни огня.
И каждое слово на сердце, как будто печать,
Ложится любому, кто слышит сегодня меня.
Над яром высоким моим золотой звездопад -
С полуночи снова не сплю и встречаю зарю.
Сегодня Весна постучалась в заснеженный сад,
Средь белой зимы я с восторгом ей в очи смотрю,
И снова чудесной сирени дрожат лепестки
Под утренне-чистой, хрустальной капелью дождя.
Я помню касание нежной, горячей руки,
И взгляд на прощанье, что ты подарил уходя.
Но тает в тумане волшебных цветов аромат.
Грядущему - время. Минувшее тоже сбылось.
Так старое Солнце, прощаясь, уходит в закат,
Чтоб новое Солнце с рассветом на трон поднялось.