"Йду в Нову пошту. Переді мною іде молода мама з хлопчиком років п'яти.
Раптом починає вити сирена. Хлопчик присідає, хапає себе за голову і голосно починає плакати: "Мамааааа! Мне страшнооо!"
Мама присідає біля нього, обіймає всім тілом, цілує, починає заспокоювати.
Підхожу до них, простягаю жменю карамельок:" Мама, можна?"- питаю. Вона киває головою:" Так."
Хлопчик схлипуючи, бере цукерки.
-Хочете, пересидимо в моїй машині, поки тривога? Все одно Нову пошту не відкриють, поки відбій не буде.
- Спасибо...
Ми йдемо до машини, мама несе хлопчика на руках, той схлипує і дрижить усім тілом.
-Ви звідки приїхали?- питаю
-Из Николаева. В соседний дом попала бомба, мы как раз во дворе были. Очень испугался...
- Я так і зрозуміла, що ви звідкись, де гаряче. Наші діти так не реагують на сирени, слава Богу...
-Пришлось уехать. Ребенок не спал ночью. А если уснет- просыпается и кричит.
В машині хлопчик трохи заспокоївся і почав розгортати цукерку:
- Дякую,- дивлячись на мене, каже він.
-Ти розмовляєш українською? Молодець!
-Я понимаю,-відповідає,- но я научусь! Сосед Юрка сказал, что по нам стреляют, потому что я разговаривал на русском. И теперь они пришли нас спасать!- знов починає схлипувати...
- Як тебе звати?
-Саша,-каже крізь сльози.
- Саша, Юрка бреше! І вони стріляють не тому, що ти розмовляв російською, ти не винен! Вони стріляють, тому що ненавидять українців і все українське. Вони хочуть знищити наших людей, наші будинки, школи, садочки...
-И мой зоопарк!
-Так. І твій зоопарк!
-Я плакал, потому что думал, что это из-за меня война!
-Ні, Саша, які дурниці! Ти тут ні до чого. Це все путін і його орда.
-Мой папа на войне. Он нас защищает! Он не пустит их в мой Николаев! Я когда вырасту, тоже буду военным, как папа! Я раньше хотел быть машинистом. Или директором зоопарка. Но сейчас я передумал. Нужно же кому-то Украину защищать!
- Саша, я тобою пишаюся! Ти мій герой!
Посміхається.
-А ти чому на Нову пошту прийшов?
-Бабуся нам посылку прислала. Я своих динозавров забыл. Только робота взял.И печенье бабушка испекла с орехами.
-Ви бабусю не забрали з собою?
-Нет. Она же на работе. А вечером еще идёт сетки плести. И у неё кролики и куры. И Рыжик с Тёмкой.
Она нам звонит каждый день .
Мама мне перед сном читает українські казки. А папа, когда звонит, говорит:" Слава Україні!", а я отвечаю:" Героям Слава!" Мы же мужчины и украинцы! И мы с ним поём вместе " Ой у лузі червона калина"
-Заспіваєш мені? Це ж моя улюблена пісня!
-Я стесняюсь...
-А давай всі разом? Мама, ти і я? Так не будеш соромитись?
-Нуууу... Давайте)
Ми утрьох сиділи в машині, голосно співали " Ой у лузі...", а потім " Батько наш Бандера"
А потім був відбій тривоги. І я сказав Сашкові:
-Саша, коли чуєш сирену- не плач, будь ласка,добре? Сирена для того, щоб попередити, що треба йти в укриття. А якщо будеш плакати- не встигнеш сховати маму, розумієш? Ще зовсім трошки і наші воїни виженуть геть рашистів.
Він кивнув головою:
- Я не буду плакать, обіцяю!"...
Коментарі
GalinaKiev
12.08.22, 10:28
Мы победим. Все будет Украина!
Влад Ли
22.08.22, 10:38
Майбутній герой і захисник нашої країни!
*ua_fl ag*
Голубка
32.08.22, 12:43Відповідь на 1 від GalinaKiev
Саме так !!!
Голубка
42.08.22, 12:43Відповідь на 2 від Влад Ли
Гість: _Сонечко_
52.08.22, 22:58
зворушлива розповідь.... дякую.
ПорохоБот
63.08.22, 09:29
Поки ці суки не преповзуть на коліна і не будуть просити вибачення за вбити, зкалічених, за зломані долі діте, жінок ні коли не пробачу буду рвати на шматкі рашискіх гнидоту побуде батися серце.
Ми приречина на те щоби перемогти ціх москальських тварюк.
Ivan_Tom
77.08.22, 21:45
Слава Нації!