Варто взяти собі на озброєння...

Кожен з батьків інколи замислюється над тим, чи є якийсь універсальний набір інструкцій, який би точно допоміг зробити дітей слухняними. Автор бестселеру «Французькі діти не плюються їжею», американка Памела Друкерман після переїзду до Парижу відкрила для себе незвичайну систему виховання. І вона їй так сподобалася, що Памела вирішила на своєму прикладі показати, як з багатьма важкими завданнями батьківства можна впоратися, застосовуючи французькі методи.

Тутка вирішив дізнатися, які ж способи застосовують уродженці Франції й наскільки вони прості у використанні.

Французи сприймають терпіння як певний м’яз, який можна і потрібно тренувати, причому з найбільш раннього віку. Якщо ви зайняті, то не треба підбігати до малюка на перший ж його поклик. Спокійно поясніть йому, що ви зараз доробите те, чим ви зайняті, і підійдете подивитися, що ж він там намалював.

Тим самим ви допоможете дитині усвідомити, що вона не центр світу і що треба зважати на потреби інших людей. Вона навчиться розважатися сама під час очікування і справлятися зі своїм розчаруванням. Це не тільки розвине її фантазію, а й підготує до дорослого життя.

Якщо дитина звикне, що ви завжди поруч і завжди можете допомогти, то навчитися самостійності їй буде важко. Можна привчити її до незалежності, залишаючи у бабусі, відправляючи в табір або користуючись послугами няньки. Таким чином ваше чадо зможе навчитися бути уважним до інших людей, помічати їх потреби і розуміти, що таке співпереживання.

Звичайно ж, кожна дитина унікальна, далеко не всі діти зможуть легко відвикнути від постійної опіки своєї мами. Але чим раніше ви надасте їй можливість зрозуміти, як важливо навчитися поважати довколишніх і вміти приймати рішення самостійно, тим краще для неї.

Багато з нас звикли вважати покарання гарним стимулом до правильної поведінки дитини. Але для неї буде краще, якщо з раннього віку ви будете пояснювати, вчити і розповідати про наслідки її вчинків. Давати їй можливість самій отримати досвід, нехай навіть і негативний. Це важко, вимагає багато терпіння і нервів, але таким чином ваша дитина зможе краще розуміти навколишній світ, людей і причинно-наслідкові зв’язки.

Буде корисно з раннього віку встановити певні правила, які не варто порушувати: як поводитися за столом, як ставитися до інших людей, усвідомити, що пхати пальці в розетку – не найкраща ідея. Але кожну свою заборону необхідно дохідливо пояснити, а не просто «тому що я так сказала».

Справді, дитина може захотіти порушити ваше правило, але тоді вона зіткнеться з наслідками, про які ви попереджали. Таким чином, вона зможе зрозуміти, що відповідальність за свої рішення несе сама. І звичайно ж, тут завжди може спрацювати аксіома про те, що заборонений плід солодкий. Тому чітке розуміння, чому ось так робити не можна, корисніше і краще, ніж коли дитина не знає, в чому причина заборони, і вважає, що мама чи тато не дозволяє щось просто так. І це може штовхнути її спробувати осу на смак, наприклад, адже це ж зовсім не небезпечно, на думку малюка.

Ніколи не забувайте: в основі сім’ї – подружня пара. Завжди знаходьте час, щоб побути з чоловіком удвох. Привчіть дитину з дитинства, що у мами з татом є свій особистий простір, в який вторгатися без дозволу – зась. Пам’ятайте, що ваші стосунки з чоловіком дуже важливі й заплющувати очі на будь-які проблеми між вами не варто.

Одна француженка якось сказала мені: «Спальня моїх батьків була священним місцем в будинку. Мав бути дуже вагомий привід, щоб зайти туди. Між батьками завжди існував якийсь зв’язок, який нам, дітям, здавався великою таїною».

Чим раніше ви привчите своє чадо до самостійності, тим краще. Просіть його допомогти вам з прибиранням, полити квіти або погодувати кішку. Контролюйте процес, але більше скеровуйте, а не сваріть або нервуйтесь, що дитина може порізатися або залити килим водою. Якщо дитина сама виявила бажання помити посуд, дозволяйте.

Якщо ви будете вбивати в зародку її ініціативність, то в результаті дитина вирішить, що вона або нічого не вміє, або батьки можуть спокійно впоратися і без неї. Це може привести до невміння бути самостійним або до лінивства й безвідповідальності. Така практика допоможе виховати в маленькій людині також розуміння того, що і їй потрібно вносити певний внесок у розвиток сім’ї.

У французьких батьків є така річ, як обов’язковий медовий вікенд раз на місяць. А час після 20:00 – час дорослих. Діти йдуть до своїх кімнат. Вони можуть не лягати спати так рано, а тихенько гратися. Але головне, що французькі діти знають: батькам потрібно побути удвох, їм не треба заважати.

Французи переконані, що запорука щасливої родини – щасливі й люблячі батьки. Проведення вихідних разом без дітей та інших турбот дуже важливе для благополуччя всієї родини. Таким чином, батьки відпочивають і проводять час разом, зміцнюючи і підтримуючи свої стосунки. А діти вчаться самостійності та відповідальності.

Це найскладніше правило французького виховання – прийняти, що ви відповідальні за все, що робить ваша дитина. Необхідно давати дітям багато свободи там, де це можливо, враховуючи їх думки і прислухаючись до їхніх бажань. Але рішення приймаєте тільки ви – пам’ятайте про це.

Це нелегко – постійно боротися за своє рішення і ще вміти дохідливо пояснювати його. Навчіться в ключові моменти суворо і впевнено казати «ні». Навчіться спокійно, але твердо сказати дітям, що ви зараз будете робити. Ви відразу зрозумієте, коли у вас вийде, і самі відчуєте себе капітаном вашого сімейного корабля.

Які з цих порад ви вважаєте дієвими? Поділіться вашим досвідом. Як ви справляєтеся з нелегким завданням бути батьками?

За матеріалами