Дивовижні тваринки...)))))))))))

  Шлюбний період сурикат проходить досить бурхливо. Самка примушує самця звернути на себе увагу, вдаючись до шльопання. Самець відповідає на удар і хапає самку за шию, після чого тварини спаровуються. Через 70-75 днів самка у норі народжує сліпих, абсолютно голих дитинчат, які через декілька тижнів припиняють харчуватися молоком, тому мати залишає їх, вирушаючи разом з іншими дорослими особинами на пошуки їжі. Місце матері займає „нянька". Через якийсь час сурикати повертаються в свої нори, приносячи корм дитинчатам. У віці трьох тижнів малюки залишаються нору, проте й після цього вони перебувають під невсипущим оком „вартового". Мати привчає їх до нової їжі, шматочки якої приносить з полювання. Двомісячні сурикати схожі на мініатюрні копії своїх батьків і годуються однаковою з ними їжею. Дитинчата вже виходять разом з дорослими тваринами на полювання.

    Сурикати мешкають у посушливій відкритій місцевості і чагарниках південноафриканської напівпустелі, а лісів і густих заростей уникають. Вдень сурикати з'являються на поверхні пішаної пустелі разом із скорпіонами і ящірками. Вони уважно спостерігають за хижими птахами, що кружляють у небі. Коли настає темрява, звірки повертаються у свої підземні помешкання, які викопують сильними передніми лапами. Залежно від щільності ґрунту, коридори можуть йти на глибину до 3 м. Іноді сурикати ділять нори з іншими тваринами, наприклад, жовтими мангустами. У скелястих районах сурикати живуть в розколинах між каменями.  

Сурикати харчуються в основному різними комахами, павуками і молюсками, не гидуватимуть птахами, що гніздуються на землі, та їхнім яйцями, а також ящірками й іншою дрібною живністю. Іноді сурикати хоробро атакують скорпіонів і змій. Дослідники помітили, що на земляних білок, мишей і піщанок сурикати нерідко полюють разом із жовтими мангустами. Разом з тим вони споживають молоді пагони, бульби, бруньки й коріння придатних для їхнього харчування рослин. Сурикати в пошуках здобичі перекопують десятки кілограмів піску. Місцезнаходження здобичі їм підказує тонкий нюх. Суриката, що опинилася неподалік, б'є здобич лапами, потім упивається в неї зубами.