Рибний геноцид в Київському водосховищі

   Екологічна катастрофа почалася на Київському водосховищі ще в цю зиму із-за сильних морозів. Але те, що раніше приймали за брак кисню для риби, виявилося лише
невеликою неприємністю. В середині лютого вже спостерігалося масове вимирання риби в руслі Дніпра та Десни вище київського водозабору. Риба потерпала від задухи під півметровим шаром криги. Тоді сотні рибаків рубали ополонки і ловили хто скільки міг унести і зловити, тоді середній улов становив приблизно 6 кг. на людину. Рибнагляд почав боротися з цим, аргументуючи, що ловля йде безпосередньо над зимувальними ямами, перевіряючи рибні квитки та дотримання Правил любительського рибальства.
   Взагалі за статистикою через намивання берегів у руслі Дніпра (багатенькими дядьками під маєтки ) кількість риби в Київському водосховищі щорічно зменшується на 10-15 %. В результаті забудови прибережної території поблизу селища Козин, яка була місцем природного нерестовища, риба звідти пішла і це незворотній процес. Зменшились популяції окремих видів риби : щуки, судака, сома.
   Але це були лише ягідки , квіточки почалися приблизно в десятих числах березня. 13 березня 2010р. Державною екологічною інспекцією в Київській області  проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства під час використання водних живих ресурсів на території Київського водосховища в Київській області,  із залученням спеціалістів Державної екологічної інспекції України, громадських інспекторів з охорони довкілля та засобів масової інформації.
   В ході перевірки виявлено:  Дніпровське басейнове управління водних ресурсів з метою прийому талих вод та захисту населення від паводку здійснило скид поверхневих вод, чим понизило рівень води в  Київському водосховищі (більш ніж на 1 метр.) В результаті скиду води зменшилась концентрація розчиненого кисню в поверхневій воді і, як наслідок, стався  замор водних живих ресурсів (окремі види риби та малька), значна кількість риби придавлена суцільною кригою водосховища. Тисячі людей в нижній частині водосховища вздовж дамби здійснюють розкол криги та вилучають із криги руками і підсаками розчавлену та мерзлу рибу. Вага вилученої риби в кожного громадянина становить приблизно від 10 до 20 кг, а деяких випадках і більше. В’їзд автотранспорту на дамбу вільний. Вилучення із криги розчавленої та мерзлої риби, не є порушенням Правил рибальства, оскільки гниття мертвої  риби призведе до отруєння поверхневих вод Київського водосховища.
   Рибалки-любителі виявили загрозу тільки сьогодні до обіду (14.03.10). І почали сколювати лід на мілині в районі 3 км від греблі і біля селища Лебедівка, Вишгородського району.
«Ще вчора я був на цьому ж місці в 3 км від дамби і ніяких ознак масової загибелі риби не спостерігалося.(Ще були останні запаси кисню у воді) Сьогодні ж зранку стало зрозуміло, що після різкого скидання води вся риба що стояла досі на мілинах загине. Тому ми почали колоти лід і звільняти невеликі екземпляри, і ловити руками велику рибу. Буквально за годину на моїх очах з ополонок дістали більше десятка сомів і щук на зріст людини » - зі слів одного очевидця рибака.
   Прибулі на місце мору представники інспекції рибоохорони спочатку повели себе неадекватно, стали перешкоджати рибалкам на льоду і при виїзді з траси на автомобілях, мотивуючи свої дії забороною будь-якого вилову в місці зимувальних ям перед дамбою. «Але через кілька годин, коли сюди прибуло величезне число рибалок з Києва та навколишніх сіл Вишгородського району, стало зрозуміло, що під льодом загине більше, ніж рибалки зможуть забрати», - резюмує співрозмовник.
   Риба, що страждає через кисневе голодування і раніше збилися біля нечисленних тріщин в льоду, зараз опинилася у крижаній пастці і масово гине. На це побічно вказує запах, що відчувається вже на під'їзді до київської дамби.
   Щоб врятувати становище, рибалки на Київському водосховищі кілька тижнів тому почали рубати лунки. У них вставляють снопи з очерету, щоб проходило повітря. Криголам у водосховище пройти не може, він знаходиться в річпорту Києва (У нас так завжди знаходиться там де він на цей час не потрібен ) і через шлюзи не пройде, тому в операції брали участь добровольці, рибоохорони, МНС, рибалки.
   Київська ГЕС скинула воду в результаті в Дніпрі загинуло більше 100 тонн риби. Зі слів екологів екосистемі завдано значної шкоди, відновлення стану буде тривати більше 4-5 років. Зроблено це було, щоб не допустити підтоплення будинків у Конче Заспі . Хіба це не екологічна катастрофа? Порушено цілу біосистему! Винних не знайдено!!! Але цікаво, що катастрофи можна було уникнути - чиновники визнають, що риба могла б жити, якби перед спуском води з водосховища, просто пройшов криголам. Рішення спускати воду було прийняте міжвідомчою комісією при Держкомводогоспі. На думку керівника ЦОС КиєвДержРибОхрана, Ігоря Тихолаза, про рибалку на місці катастрофи можна забути років на п'ять.
   Всілякі газетки ( Комсомольська правда в Україні наприклад) пишуть про якусь циклічність мору риби, ніби виправдовуючи тупізм і ненажерство чиновників, які зажиріли на своїх місцях і пальцем поворухнути задля порятунку риби не хочуть. Розмірений тон статті вражає: Від задухи риба гине щороку. У нинішню зиму ситуація наблизилася до критичної. За словами фахівців, якщо терміново не вжити заходів, втрати становитимуть десятки тонн...
«У подібних явищах помітна якась циклічність - вони відбуваються раз на десять років. Останній такий мор закінчився загибеллю близько 35 тонн риби. Причина банальна - товстий шар льоду і 20-сантиметрова шапка снігу перекривають доступ сонячному світлу і кисню у воду. На дні припиняється процес фотосинтезу, водорості починають гнити, виділяючи небезпечні гази: метан, сірководень, вуглекислий газ. Риба просто задихається. В особливій небезпеці Київське водосховище»

   Київодоканал допускає обмеження водозабору води з Дніпра в разі погіршення її якості через загибель риби. Частковий водозабір води з Десни здійснюється, як і раніше, Деснянська водопровідна станція, а також плавуча насосна станція Роса-300, яку Київодоканал  готує до роботи в разі потреби. Частина води, забраної з Десни, буде перекидатися по трубопроводах на споруди Дніпровської водопровідної станції. Повністю відмовитися від забору дніпровської води технічно неможливо, але 70% деснянської води викачується, і частково використовується дніпровська. Вже зараз дослідження фіксують підвищений рівень заліза і марганцю у воді обох річок і знижений рівень кисню.