Мова сучасної людини є занепалою мовою.

---

  Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57

---

                                            

Можна виділити три різновиди спілкування: інтелектуальне, духовне, змішане.

В інтелектуальному спілкуванні людина направляє на співрозмовника енергетичний потік, який виникає в її голові.

У духовному спілкуванні назовні йде енергетичний потік з Серця людини.

Нагадаю, що Серце поділяється на зовнішнє (почуття), та внутрішнє (духовна мудрість).
У випадку з зовнішнім Серцем ми виражаємо свої емоції наприклад так: Ой, як весело!
Якщо спілкування йде від глибокого Серця, слова виражають те, що ми відчуваємо, або "бачимо" на глибокому рівні.

У третьому виді спілкування енергія йде від голови та від Серця разом - "змішаний трафік".

У спілкуванні я намагаюся опиратися на глибоке Серце - на внутрішнє
бачення, але іноді помічаю, що деяким людям не зрозуміло те, що я їм
пояснюю. Це люди з інтелектуальним мисленням - раціоналісти. Вони
потребують спілкування на рівні голови, тому я переходжу на мову
інтелекту. При цьому втрачається щось дуже важливе - сама суть, а
залишаються голі слова.

Слова, що йдуть від інтелекту, можна порівняти з прозорими скляними  напівпорожніми кульками. Людина бере таку кульку та доповнює її своїм власним суб'єктивним змістом.
Саме тому нам так важко іноді зрозуміти одне одного (навіть науковці, перед тим, як розпочати наукову дискусію, домовляються про те, щоб основні слова-поняття (такі самі прозорі кульки) для усіх учасників були наповнені однаковим змістом)

Мову сучасної людини можна назвати занепалою мовою (падший язык).
Якщо припустити, що колись людство здатне було  сприймати духовну реальність, та діяти у ній (можливо відголоском цього і є християнський Едем), очевидно, тодішня мова здатна була віддзеркалювати духовний світ, та була іншою.
Мова сучасної людини, навпаки. пристосована тільки для буття у матеріальному світі. Можливо, слова, які колись мали духовний зміст, тепер спотворені.
Навіть таке слово, як духовність,  не вказує на наявність особливої духовної реальності, сьогодні воно означає культурну обізнаність людини - те, наскільки вона розуміється у літературі, та у мистецтві.

Саме з цієї причини духовні тексти наповнені притчами та іносказаннями.
Вам доводилося читати будь-який духовний текст, знаєте про що там написано?
Там написано про існування духовної реальності, про те, якою вона є, та про методи досягнення цієї реальності.

- На що схоже царство небесне?
- Царство небесне схоже на гірчичне зернятко.

Але, коли починаєш читати духовний текст, спочатку впадаєш в оману слів - починаєш шукати сенс у звичному значенні слів. Намагаєшся зрозуміти текст за допомогою інтелекту, тому швидко втомлюєшся.

Для нашого інтелекту, духовний текст складається з протилежностей, з одного боку він містить у собі глухі кути для логічного мислення, з іншого боку - він виглядає помірковано абстрактним, що дає нашому розуму простір для широких інтелектуальних спекуляцій.

Саме так, логічні раціональні тлумачення Біблії та Нового Заповіту роз'єднали християнський світ на безліч релігійних конфесій.

Так сприймає текст наш інтелектуальний розум. Але, духовний текст написаний не для інтелекту, він призначений для нашого енергетичного та духовного тіла.

Саме тому, духовний текст потрібно відчувати, а не аналізувати.

Оскільки буденна мова неспроможна описати духовний вимір реальності, духовні вчителі та містики вкладали духовну енергію спеціальним способом.
Вони писали тексти, знаходячись у особливому стані свідомості, який можна назвати божественно надихаючим, пробудженим, або просвітленим.
Тепер, для того, щоб зрозуміти написане, ми повинні читати його, хоча би трохи наблизившись до подібного стану.
У християнстві до такого стану нас наближає молитва, у буддизмі - медитація.
Способом, який нам підходить, ми повинні зупинити свій неспокійний інтелектуальний розум, свої думки, та спробувати відчути у духовному тексті радість на Серці ТОГО, ХТО БАЧИТЬ РЕАЛЬНІСТЬ.