вірш павличка. без коментарів

Вишкіл там ведуть професори.

Всі вони, майстри удара в спину,

Вішальники, ганстери, збуї,

В боротьбі за "вільну Україну"

Пропонують методи свої.

Той згадає, що найкраще газом

Отруїть людину, той петлю

В'яже так, аби повість разом

І мене, і все, що я люблю.

Той ножем орудує, як мата-

Дор бику похромлює хребта,

Той стріляє в мене з автомата,

Я - мішень, уявна їх мета...

Боже мій, а хто це їхні учні?

Хто вони, ці блідні юнаки?!

Чи вдихнули в них слова гадючні

Кравціви, стецьки, маланюки?!

Дітваки діаспори гнилої,

Вислухайте поклики мої,-

Ваші вчителі - то не герої,

А звичайні вбивці й шахраї.

Виплюйте бандерівську блекоту,

Вимийте зі свого тіла їдь:

Не служіть ні гунові, ні готу,

А самі собі ви послужіть...

Думайте, світи обнявши зором,

Розхиливши неба синій лен,

Щоб не падав на Вкраїну сором

З ваших поанглійщених імен.

Гляньте ясно в сторону дідизни,

А як ні - вдихайте далі чадь -

Вас ганьба навіки в землю втисне

Разом з тими, що вбивати вчать!

„Радянська Україна" 26 грудня 1989 р.

http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/011984/