Про що засвідчили вибори
- 19.01.10, 13:36
- Велика Україна
По-перше, українські виборці досі не навчилися голосувати розумом. Серцем, шлунком - чим завгодно, але тільки не розумом. Суспільство продовжує перебувати в стані соціальної шизофренії. А популізм дотепер залишається основним методом виборчої кампанії, що означає: у пересічного виборця бажання отримати "все і зараз" є ключовим.
Клянучи на чому світ стоїть олігархію, говорячи про її двох головних провідників у політиці як про представників "зла" для України, в першому турі вперто голосують саме за це "зло", щоб у другому вибирати з меншого.
Наскільки простішим був би вибір, якби до другого туру потрапили, наприклад, Тігіпко та Яценюк. Тоді обирали б найкращого, а не голосували проти найгіршого. Якщо суспільство не навчиться взагалі не робити вибору "з двох бід", то українська приказка "про бідних і дурних" буде актуальною ще дуже довго.
По-друге, результат кампанії в основному визначають фінансові ресурси. А оскільки громадяни досі не готові до ідеї, що саме вони через партійні внески, бюджетне фінансування та пожертви на виборчу кампанію мають фінансувати своїх політиків і політичні партії, це й далі означає беззаперечність впливу великого капіталу на хід кампанії, результати виборів і, відповідно, державну політику.
Саме фінанси та адміністративний ресурс визначали обсяг часу кандидатів у медіа-просторі.
Саме фінанси та адміністративний ресурс визначали обсяги наочної реклами та рекламної продукції в кандидатів.
Саме ті кандидати, кампанії яких були найзатратнішими, здобули перші місця.
Суспільство не в змозі проконтролювати витрати на такі кампанії, а ще краще - контролювати та обмежувати фінансове наповнення передвиборчих фондів. Одночасно використання адміністративних і бюджетних ресурсів під час проведення кампанії кандидатами, які перебувають при владі, збільшилося.
Виборча кампанія ще раз засвідчила: такі кандидати, незважаючи на свою партійну належність, потребують жорсткого і суворого контролю щодо використання суспільних ресурсів у власних політичних інтересах. Наразі таких механізмів не існує.
Спроба Анатолія Гриценка провести кампанію на гроші виборців дала позитивний результат тільки в тому сенсі, що він зробив це першим. Однак достатнього фінансування для кампанії не принесла.
По-третє, хоч би хто з двох претендентів, що залишилися, став президентом України, він буде змушений визнати реальний стан справ. А цим реальним станом є наявність системних політико- правової та соціально-економічної кризи.
Неефективні державні та соціальні інститути призводять до колапсу держави. І виходом з цих криз вже не можуть бути косметичні латання законодавчих прогалин або подальший соціальний популізм.
Виходом можуть бути тільки реальні глибинні комплексні реформи в усіх сферах суспільного життя. Конституційна, адміністративна, судова, реформа правоохоронної сфери, місцевого самоврядування, антикорупційна - це ті реформи, без здійснення яких під загрозою опиняється сама українська державність.
Відсутність реформ в освіті, медицині, ЖКГ ставлять під загрозу саму фізичну можливість життя українців.
Біда в тому, що такі реформи потребують жорстких і непопулярних заходів, про які кандидати виборцям нічого не говорили і які не були предметом виборчих програм.
Чи вистачить кандидатам волі, сили, мужності зрозуміти, що вони "тимчасові", а їхні діла можуть пам'ятати вічно? Чи вистачить їм мужності розпочати реформи, розуміючи, що результати їхніх зусиль можна буде побачити вже на політичній пенсії?
УП, повністю тут: http://www.pravda.com.ua/articles/4b5591cc02aab/
Клянучи на чому світ стоїть олігархію, говорячи про її двох головних провідників у політиці як про представників "зла" для України, в першому турі вперто голосують саме за це "зло", щоб у другому вибирати з меншого.
Наскільки простішим був би вибір, якби до другого туру потрапили, наприклад, Тігіпко та Яценюк. Тоді обирали б найкращого, а не голосували проти найгіршого. Якщо суспільство не навчиться взагалі не робити вибору "з двох бід", то українська приказка "про бідних і дурних" буде актуальною ще дуже довго.
По-друге, результат кампанії в основному визначають фінансові ресурси. А оскільки громадяни досі не готові до ідеї, що саме вони через партійні внески, бюджетне фінансування та пожертви на виборчу кампанію мають фінансувати своїх політиків і політичні партії, це й далі означає беззаперечність впливу великого капіталу на хід кампанії, результати виборів і, відповідно, державну політику.
Саме фінанси та адміністративний ресурс визначали обсяг часу кандидатів у медіа-просторі.
Саме фінанси та адміністративний ресурс визначали обсяги наочної реклами та рекламної продукції в кандидатів.
Саме ті кандидати, кампанії яких були найзатратнішими, здобули перші місця.
Суспільство не в змозі проконтролювати витрати на такі кампанії, а ще краще - контролювати та обмежувати фінансове наповнення передвиборчих фондів. Одночасно використання адміністративних і бюджетних ресурсів під час проведення кампанії кандидатами, які перебувають при владі, збільшилося.
Виборча кампанія ще раз засвідчила: такі кандидати, незважаючи на свою партійну належність, потребують жорсткого і суворого контролю щодо використання суспільних ресурсів у власних політичних інтересах. Наразі таких механізмів не існує.
Спроба Анатолія Гриценка провести кампанію на гроші виборців дала позитивний результат тільки в тому сенсі, що він зробив це першим. Однак достатнього фінансування для кампанії не принесла.
По-третє, хоч би хто з двох претендентів, що залишилися, став президентом України, він буде змушений визнати реальний стан справ. А цим реальним станом є наявність системних політико- правової та соціально-економічної кризи.
Неефективні державні та соціальні інститути призводять до колапсу держави. І виходом з цих криз вже не можуть бути косметичні латання законодавчих прогалин або подальший соціальний популізм.
Виходом можуть бути тільки реальні глибинні комплексні реформи в усіх сферах суспільного життя. Конституційна, адміністративна, судова, реформа правоохоронної сфери, місцевого самоврядування, антикорупційна - це ті реформи, без здійснення яких під загрозою опиняється сама українська державність.
Відсутність реформ в освіті, медицині, ЖКГ ставлять під загрозу саму фізичну можливість життя українців.
Біда в тому, що такі реформи потребують жорстких і непопулярних заходів, про які кандидати виборцям нічого не говорили і які не були предметом виборчих програм.
Чи вистачить кандидатам волі, сили, мужності зрозуміти, що вони "тимчасові", а їхні діла можуть пам'ятати вічно? Чи вистачить їм мужності розпочати реформи, розуміючи, що результати їхніх зусиль можна буде побачити вже на політичній пенсії?
УП, повністю тут: http://www.pravda.com.ua/articles/4b5591cc02aab/
6
Коментарі
Гість: Oldbalance
119.01.10, 13:51
А чем "комсомолец-неолигарх" Тигипко лучше первых двух кандидатов?! Меньше украл? Так все еще впереди.
NATALI_YA
219.01.10, 13:58Відповідь на 1 від Гість: Oldbalance
нічим.
Гість: Oldbalance
319.01.10, 14:37Відповідь на 2 від NATALI_YA
Отож!
Al KazlOFF
419.01.10, 14:41Відповідь на 1 від Гість: Oldbalance
А с какого уровня миллионеры считаются олигархами?
Гість: Oldbalance
519.01.10, 15:29Відповідь на 4 від Al KazlOFF
Тут знаковым есть не уровень, а способ действия. Если миллионер ведет свое дело и не пользуется подпором политсил, то считать его олигархом нельзя. И наоборот, если гад богатеет пользуясь политическим влиянием, значит имеем дело с олигархом. Вот приблизительно так.
Al KazlOFF
619.01.10, 15:54Відповідь на 5 від Гість: Oldbalance
Т.е. С.Л. Тигипко, сколачивая свои капиталы, не пользовался поддержкой политсил? Равно как и Кролег?
Володюсик
719.01.10, 17:50
все понятно, можна констатувати, що Ющ поступив чесно +/-, за що і отримав свої мізерні 5.45
Гість: Shadoi
819.01.10, 22:55
Прикро, але ми голосуємо, проти когось, а не за.
Гість: Dиззззз
920.01.10, 07:23Відповідь на 8 від Гість: Shadoi
ми голосуємо, проти когось, а не за.
я погоджуюсь - я проти Юльки та Юща
trifolium
1020.01.10, 10:15
ми голосуємо за майбутнє, але у кожного своє розуміння майбутнього: для одного це розвиток держави та, для другого - збільшення зарплати на 10 грн, для третього приватизувати ще один завод, але для основної маси людей, це щоб курятина не подорожчала... сумно...