Несподіване відрядження

       Розвідувальне управління вирішило з'ясувати, як саме контрабандна вогнепальна зброя зі США потрапила до “ІРА” (“IRA” ) в Ірландії. Вони дізналися, що її транспортували через місто Краннаґ (Crannagh). Тож туди для проведення  розслідування й направили агента Мерфі.
       Кожного понеділка об одинадцятій годині він надсилав закодований проміжний звіт. Першого понеділка він повідомив, що зустрів деяких людей, стосовно  яких у нього виникли підозри щодо їхнього  членства в ІРА. Другого понеділка він повідомив, що з'ясував, де знаходиться місце зустрічі ІРА. Третого – що він має певність відповідно до деяких підтверджених членів ІРА і що скоро вони зведуть його з чільниками організації. Але наступного понеділка жодного повідомлення не надійшло. Так само, як  і того, що настав за ним.
       Тож служба розвідки вирішила відрядити в Ірландію Рейлі, аби з’ясувати, що сталося з Мерфі. Прибувши у пункт призначення, жінка одразу ж пішла в таверну  і спробувала зазнайомитись із барменом.
       Відчувши приязнь бармена, запитала в нього, де можна знайти Мерфі.
 "Що ж, -  відповів бармен, - якщо ви хочете знайти Мерфі-констебля, то йдіть до автостради, поверніть ліворуч і пройдіть 4 квартали до поліцейського відділку".
       Рейлі зрозуміла, що це був не її Мерфі. Вона описала докладніше  зовнішність чоловіка, котрого їй потрібно було знайти.
       Бармен сказав:
"О, здається він схожий на Мерфі-фермера. Добре, тоді  прямуйте по Болотяній Вулиці вниз, далі – пагорбом до околиці міста, повернете праворуч і тоді 2 милі прямо ".
       Рейлі знов зрозуміла, що це не є потрібна їй людина. Вона терпляче пояснила, що її Мерфі  приїхав із Америки приблизно 5 або 6 тижнів тому.
 "O, - відповів бармен, - то ви шукаєте Мерфі-шпигуна".

Тиждень потому…

     Це діялось десь опівдні. На автобусній зупинці було чимало людей. Серед них була доволі стильно одягнена дівчина років двадцяти п’яти. На ній були капелюшок, плащик та  рукавички. Однак  вигляд вона мала таки досить серйозний. На зупинку підійшло кілька молодиків, не надто обтяжених як  інтелектом, так і будь-якими уявленнями щодо моралі. Вони на всю реготали, дудлили  пиво з пляшок та лаялись на чому  світ стояв. Звісно, побоюючись цих хлопців, присутні мовчали. Але тут один з-поміж них спромігся  образити дівчину. Не просто штовхнув або обізвав, а плюнув на капелюх. Вона, не довго думаючи, відкинула його подалі. Але натомість одразу витягнула з-під плаща SIG P228. Кілька пострілів дуже швидко пролунало у напруженій атмосфері. Ніхто з-поміж нахабних молодиків більше не піднявся, хоча надалі стало відомо, що одному з них пощастило вижити. Дівчину так і не знайшли.

Вечір наступного дня

      Літак здійснив посадку в Даллесі… На Мерфі та Рейлі вже очікували співробітники Управління розвідки. Адже їх мали негайно доправити на розмову з відповідальним працівником. За складних умов їм вдалося налагодити близький  контакт із керівництвом ІРА. Доправлена в Ірландію зброя мала так само повернутися до США контрабандою, але натомість було потрібно створити умови для поставок обладнання в цю країну з метою нарощування виробництва віскі (хоча містер О’Каллаґан наполягав також на кількох контейнерах горілки)…
      Адже що може бути важливішим для справжніх ірландців?

P.S. Усе наведене вище є витвором фантазії. Будь-які збіги з реальними іменами, подіями, фактами є випадковістю. Автор не прагнув будь-кого образити або ж якось зашкодити будь-чиїй репутації.

P.P.S. Також я не маю на меті вигравати конкурс (або ж боротися за приз), тож прошу не виявляти надмірної прискіпливості щодо моєї оповідки. Але разом з тим дуже вдячний Вам за те, що навідалися до мого блогу.

З продовженням Ви маєте можливість ознайомитися на http://blog.i.ua/community/1307/421158/.

бідьте обережні. сусулька яка пада з даху одноповерхового будинку вагою в середньому 2 кг здатна пробити череп з силою прикладеною амбалом монтировкою по голові перехожого в темному підїзді.

нехотіть попід дахами та балконами. збережімо власне життя.

красною стрілкою показано снаряд.

 

 

снаряд після дідриву. тримаю в руках.

 

тойже снаряд, що в руках тільки на землі

 

снаряд до підриву на землі.

 

 

19.11.2009 року о 14 год. 30 хв. групою піротехнічних робіт АРЧ АРЗ СП ГУ МНС України в Чернігівській області знищено  авіаційний снаряд калібром 37 мм часів ВВв. Під час обстеження місця виявлення ВНП було знайдено ще 1 авіаційний снаряд калібром 37 мм, часів ВВв, який також було знищено. 

   На місце знахідки снаряду з Чернігова прибула група піротехнічних робіт аварійно-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спецпризначення ГУ МНС України.

   Ржаву залізяку вони ідентифікували як бронебійний снаряд, який без сумніву в землі пролежав з часів Великої Вітчизняної війни. Обстеживши ділянку металошукачем сапери знайшли ще один ідентичний боєзапас.

   Як розповів начальник групи спецпризначення знайдена «іграшка» була небезпечною. Снаряд сконструйовано таким чином, що вилетівши з гармати він якби знімається із запобіжника і при зіткненні з ціллю в нього спрацьовує заряд. Він надає снаряду додаткового прискорення для пошкодження броні на техніці. Так, при нахилі снаряда кінцем вниз міг спрацювати спусковий механізм, який би і підірвав заряд у снаряд.

   Після другої години дня сапери замінували знахідки тротиловим зарядом і підірвали. Вибух за гучністю був не сильнішим за постріл з рушниці, сапери говорять, що чим тихше бахнуло, тим якісніше вони виконали роботу.

   Під час другої світової війни подібні снаряди застосовували у 37-ми міліметрових гарматах як Німеччиною, так і Радянським Союзом. Німці зокрема використовували гармату PaK-35/36 (РаK - Панцерабверканоне). Її називали «військовою калаталкою», адже вона могла робити близько двадцяти пострілів на хвилину. Але для легендарного танку Т-34 вона була не надто страшною зброєю. Згадуються випадки коли танк витримував 24 влучання з цієї гармати і виходив з ладу тільки при прямому влучанні в основу башти. А це не так легко зробити по рухомій цілі.

   Радянська армія снаряди цього калібру застосовувала на автоматичних гарматах, які встановлювались на легких літаках. Вони, до речі, під час війни базувалися на аеродромі в Ічні. Злітна смуга розміщувалася в кінці райцентру поряд з дорогою, що зараз веде до Крупичполя. Цілком можливо, що снаряди «родом» саме з цього аеродрому, проте й не виключено, що з німецької «калаталки».

 

 

прохання: хто знає людину яка знається на снарядах 37мм передайте замітку. просто снаряд точно ідентифікувати невдається

 

 

*

*

*

* * *

*

*

**

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

 

*

*

*

*

*

*

*

*

**

*

*

*

*

*

*

*

*

**

*

*

*

**

*

 

**

*

*

*

*

*

*

*

**

**

*

 

*

*

*

*

**

*

*

*

*

*

**

*

*

*

*

*

*

*

*

*

**

*

*

*

**

*

 

*

*

 

**

*

*

*

*

*

*

**

*

*

*

*

*

*

*

**

*

*

*

*

*

**

*

*

*

 

*

*

*

*

**

*

*

*

*

*

*

**

*

*

*

*

*

*

*

**

*

*

*

*

*

**

*

*

*

**

*

*

*

*

*

*

**

*

*

*

**

*

*

*

*

*

*

*

**

*

*

*

*

**

*

*

*

*

**

*

*

*

*

*

**

**

**

**

*

**

*

*

**

*

**

*

*

*

***

*

*

*

*

**

**

*

**

 

*

*

 

*

 

 

*

*

*

***

*

 

 

 

*

*

 

*

*

*

*

**

*

 

*

 

*

*

*

*

*

*

*

 

*

**

*

 

*

*

*

*

*

*

*

*

*

 

*

*

 

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

 

*

*

*

*

*

її ніхто н е з н а є.

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

 

*

*

*

**

*

*

*

*

*

*

ця замітка варта топу. :)

Прикол:Російсько-німецький військовий розмовник.

Підписаний до друку: 29.05.1941


Незамінний про абароні саціалістіческава атечества - особливо в Калуге або в Молдавії:
Ось заходять байци РККА у село під Києвом і питають:
Ферштеен зи украиниш? - Понимаете ли по-украински?

А їм: Ташо ж ви ,саколікі ,не понашому!Ми ж свої,савєтьскі люди!
А защітнікі  соцатечества далі своєї правлять:
Назовите селение! - Ненен зи ди ортшафт!
Где бургомистр? - Во ист дер биргермайстер?

Я завяжу вам глаза! - Ихь фербиндн инен ди аугн!
Если побежите - я буду стрелять! - Бай флухтферзух вирт гешоссн!
І  вже ніхто нікуди не біжить...

здорові та вільні будьте мої любі теророристи. ось рецеп бомби із медикаментів.

в ідеалі вибухонебезпечним є кристали йоду, але у вільному продажі його нема. він коли мокрирй безпечний, а коли висиха то при дотику до нього нього відбувається мікровибух. пальці в результаті стають жовтими від йоду.

це теорія, а далі практика.

спробуємо добути кристали йоду власноруч із звичайного йодного розчину. для цього в йод добавляємо енну кількість уксусу і ще якоїсь хріні. я добавив перекись. за 10 хвилин отримав осад у вигляді гострих чорних кристалів. злив коричневу гидоду. кристали підсушив. виклав на папір. цікавий ефект, при тому що бумага залишилась чиста, під нею стіл став коричневого кольору.

нажаль я хімії добре незнаю і мабуть помилився із перекиссю водню тому вибухів при дотиканні невідбувалось.

але в ідела все мало вийти. АГОВ! ХІМІКИ, ДОПОМОЖІТЬ!

Востаннє я нормально спав в ніч з 30 на 31 грудня 2008 року. З 31 грудня 08 на 1 січня 2009 я спав 4 години. З 1 на 2 0,5годин, з 2 на 3 з години, з 3 на сьогодні поспав 40 хвилин.

в очах майже немає різкості, дуже драьтують посторонні звуки. в очах різь, тіло ніби бере судорога. час від часу виника відчуття що провалюєшся в безсвідомий стан. почуття загалом притуплені.

бажання лягти поспати є, але організм відмовляється засинати. моторика пальців під час друку значно уповільнилась, думки формуються чітко, але повільно.

легке відчуття апатії. дискомфортт в лівій частині грудей-в області серця.

висновок: людина може практично неспати протягом  трьох діб без значних ознак у зміні самопочуття. до виживання за надзвичайних умов буде здатна за наявності харчування в достатній кількості та в помірних кліматичних умовах.

Хтось знає як вижить?

весь світ живе в час атомних швидкостей. ми на додачу живемо ще і в час парламентських тормозів. я до чого, здається народ готовий на штиках нести свою незалежність від влади олігархів. пропоную обєднатися в співтовариство.