Шановне товариство!

Нехай недруги вважають, що згасли вогні баталій і пригод, нехай думають, що нажахали нас кризами, морозами і хворобами, але справжні мушкетери і взагалі хороші люди не здаються негараздам...

Прорвемось!  ОДИН за Всіх І всі ЗА!!!!!!!!!!!!!!!      

Запрошуємо всіх бажаючих на корабель кохання, пригод і всілякого шаленства в хорошому сенсі слова  

прекрасним жінкам - море квітів ...  ...

мужнім чоловікам - вітер адреналіну ...       

--- незабаром... НОВІ СЕРІЇ пригод мушкетерів на I.UA сезону 2009-2010 років!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!  

P.S.

////............................................ для товариства

Жан де Сент-Іньї (1600-1649 роки), "Курильщики" (перша пол. ХVII ст.).

Кілька слів... Мені запрпонували написати замітку для співтовариства "ОдинЗаВсіх і ВсіЗаОдного"... За це можете висловлювати ваші подяки пану "Yriil"... Її було опубліковано за підсумками 2-ої частини (в умовах обмеженого часу). Тож, вже від себе можу лише порадити насолоджуватися ознайомленням та музикою (в межах Ваших можливостей). Я не претендую на якусь виключність та точність. ))) Ваші міркування можете лишати нижче.

Граф сидів у великому кріслі в своїй кімнаті з гарними гравюрами. Уздовж стін стояло кілька шаф з книгами в коштовних палітурках. Неподалік від великого вікна, з якого падали останні промені вечірнього світла, стояв великий різьблений стіл. Ліжко було накрито гарним вишити простирадлом, на якому можна було побачити ліс та сцени полювання. Свічок ще не запалювали...

Бажання кардинала таємно повернутися до Парижу вимагало належних приготувань. Передусім герцогу слід було подбати про відповідні для такої події заходи безпеки, адже Його Високопреосвященство, беручи до уваги можливі загрози життю, вирішив удатися до невеликого спектаклю... Цим самим вдалося дістати чудову можливість аби відддалік спостерігати за розвитком подій, а також тими людьми, у відданості яких виникали сумніви. При цьому, у таємницю того що кардинал лишився живим, було посвячено лише кілька осіб, які й мали належним чином опікуватися справами (як і потребами кардинала).

Обставини, з огляду на які кардинал прийняв відповідне рішення також не повинні були якось стати відомими громадськості. Але його прибуття до Парижу, а також перебування тут, викликало чимало труднощів. З цим клопотом повинен був упоратись досвідчений офіцер, який отримував належну для такої події платню, а також люди графа, яким належало подбати про гідні Його Високопреосвященства умови перебування в палаці графа.

"Цікаво, чи Його Високопреосвященство погодиться перевдягнутися у що-небудь відповідне події?" - подумав граф, але натомість покликав управляючого та наказав приготувати кілька кімнат для гостей, які мали з'явитися найближчими днями...

- А, ще дещо, - додав він, - перевір запаси вина та потурбуйся аби гості були задоволеними  під час їхнього перебування тут.

- Буде виконано, Ваша Вельможносте, але мушу нагадати, що надходження від Ваших мисливських угідь потребують пильнішої уваги, оскільки лісничий, як стало відомо, з минулого тижня перебуває у стані легкого запою...

- Хм... Якщо легкого...Тоді передай йому мій наказ негайно сюди з'явитися. Треба буде належно на нього вплинути.

- Як накажите. Ще будуть якісь накази?

 - Так. Потурбуйся аби підготували кімнату для тортур. Про всяк випадок.

- Як накажите.

- І ще дещо. Завтра має приїхати один мій добрий друг, де Монтраше. Його накази ви маєте виконувати як мої власні. Зрозуміло?

- Так, Ваша Вельможносте...

...Клопіт з приводу перебування кардинала видавався нетаким вже й тяжким порівняно з головною метою. Адже кардинал прагнув зустрітися з Його Королівською Милістю та обговорити якісь важливі для них справи...

..."Але ж як  Його Високопреосвященство могли б з'явитися у королівському палаці?, - подумав граф, - Чому б йому не перевдягнутися привидом?",- та усе ж, цю думку було негайно відкинуто як не гідну сану такої особи. Також міркування графа привели до того, що Його Королівська Милість постійно перебувала в оточенні свити, що теж становило деяку перепону.

"Ну що ж, доведеться поклопотатися... Здається, король прагнув відпочити й хотів організувати полювання. Чому б не запропонувати свої володіння для цієї мети?" - з такими думками граф піднявся та підійшов до столу, на якому лежало кілька книг та відповідні для писання речі. Також слід було взяти до уваги тимчасові ускладнення політичного становища короля, що спричинило деякі проблеми у його пересуванні... Передусім потрібно було надіслати листи знайомим, які перебували у найближчому оточенні Його Королівської Милості, а також поклопотатися, щоб отримати аудієнцію та поспілкуватися з самим королем... Було б непогано, якби Його належно поінформували про принадність мисливських володінь графа, що дозволило б дещо спростити самому графу його "місію".

Листи було доволі швдко (як для гусячого пера, яке увесь часноровило куди-небудь "відлетіти") написано та запечатано з використанням гербової печатки графа. Він викликав управляючого:

- Ось, потурбуйся аби ці листи було швидко доправлено зазначеним на них особам. Але в мене також немає бажання якось дізнатися, що хто-небудь окрім цих осіб мав щастя їх читати!

- Як накажите, Ваша Вельможносте...

 "Приправка" (для контексту):

Хто пише ці епіграми?,- запитав я, - хочу щоб цього мерзотника посадили до Бастилії, чуєте, Рошфор!
- Це неможливо, Ваше Високопреосвященство.
- Чому ж?
- Бачте. Це пише народ, а його до в'язниці не посадиш.
- Немає такого народу, якого я не міг би посадити до в'язниці . ( По фільму «Д’Артаньян і три мушкетери», - did moroz на http://20minut.ua/news/147190 ).

Элис мучалась и ничего с этим нельзя поделать.Она была еще в сознании но слабость и изнеможение делали свое дело Арамис и Атос не отходили от принцессы

-Атос ей становится хуже .Сказал Арамис с безнадежным взглядом

-есть предложения ? И кто это придумал переждать выздоровления здесь

-нашло ворвался в комнату Партос который задыхался

-кого нашло с недоумением на него посмотрел Д*Артаньян

-врача

-отлично заводи его скорее .Торопил его Атос. В комнату завалилось небритое тело с полу-пустой бутылкой вина успел поздороваться и плюхнулся на стул который стоял возле входа

-что ??? кто этот бродяга Партос ты издеваешься или как .Лицо Д*Артаньяна наливалось кровью

• я не бродяга .После этих слов отрыгнув на всю комнату.Я врач лучшего вам не сыскать во всём Париже ,да что там Париж во всей франции ииГ пардон.

• я не позволю ему даже притронутся к ней

• какой злой малый на выпей станет легче

• сейчас же убирайтесь

• Д*Артаньян успокойся ничего лучше у нас нет

• как скажиш Атос

• вы сможете ее спасти .спросил Арамис

• так сейчас .отпив вина. потрусив головой и похлопав себя по лицу подошел к Элис

• черт да ты паршиво выглядишь малышка

• ты тоже не прелесть .Язвительно заявила принцесса

• ух какая кусучая. Давно она так лежит ?

• два дня мы думам что ее отравили

• ее? неудивительно) что то пила подозрительное ?

• чай но до конца не допила он противный был

• рвота была ? Онемение конечностей? судороги потеря сознания?

• да а еще чувство жжение во рту. Протянула Элис

• ну понятно сейчас мы тебя вылечим .Хорошо мне нужно соль грамм 50 кипяченая вода ,горячая вода в грелках одеяло еще мне нужен танин

• кто нужен .переспросил Партос

• не кто а что, раз нет будем делать. листья шиповника чем больше тем лучше.не стоим на месте распределяйтесь времени не много. Арамис остался с Элис . Партос побежал за солью и водой. Атос и Д*Артаньян пошли искать шиповник доктор начал хлебать свое вино

• красивая чертовка

• упаси господь от такой участи .На этот ответ он только улыбнулся

• вы так и не представились начал Арамис

• да вы тоже не представились игг пардон.

• Я Арамис мушкетер армии ее Величества

• мушкетер это хорошо, а я врач его Величества ,в отставке после того как ваша королева заточила короля в тюрьме. Арамис хотел возразить но тут пришел Партос

• вот все что просили

• отлично ,теперь надо две кастрюли большая и 2 что бы в нее поместилась

• Партос сбегал на кухню .Где ему дали две кастрюли внизу он встретил Атоса с Д*Артаньяном и они вместе поднялись наверх

• теперь надо в большую кастрюлю налить воды и поставить туда маленькую тоже с водой и листьями шиповника. Атос сделал все как было сказано. Доктор взял воду и соль перемешав их в одной кружке протянул принцессе,она послушно выполнила

• что дальше .Поинтересовался Партос

• дальше варить листья на водяной бане 2 часа при температуре 60 градусов

• а как это сделать без градусника .Удивился Д*Артаньян

• элементарно визуально, вода кипит при температуре 100 градусов значит когда она будет начинать закипать , это градусов 50 и тогда надо подождать потом снять, что бы немного остыло потом опять поставить и снять и так два часа потом то что получилось надо дать ей выпить. Доктор сидел молча откинувшись на спинку стула и допивал свое вино. Мушкетеры по очереди убирали и снова нагревали листья шиповника. Спустя два часа получившийся отвар добавив туда соли дали выпить Элис

• Теперь надо дать ей отдохнуть потом дайте ей чашку кофе без сахара крепкого ну в разумных приделах естественно

• что то еще ? спросил Атос

• пока это все ей должно стать лучше но еще пару дней пастельный режим и повторить процедуры если будет необходимость и ее надо согреть обложите грелками

• а что это за яд такой? поинтересовался Арамис

• *борец* для самоубийц или при случайном употреблении вместо хрена или сельдерея приводит к остановке сердца если вовремя не обезвредить действие

• благодарим вас за вашу помощь . Сказал Атос .Все мушкетеры поклонились

• всегда пожалуйста салют вашей королеве.

  Он тоже откланялся и удалился

- Принцесса в заточение надо надо ее срочно спасать

-Д*Артаньян мой юный друг успокойтесь прежде всего нам надо все обдумать а потом действовать

-может быть это очередной тюк кардинала что бы заманить нас в бастилию. Предположил Арамис

-Атос вы как всегда расчетливы но нельзя думать на голодный желудок предлагаю пойти в таверну и все обдумать

-отлично а тем временем я пошлю своего слугу к королеве спросить знает ли она где ее дочь. Оскар ты все слышал отправляйся к королеве и потом найдешь нас в таверне *Большая кружка*и поторапливайся

-слушаюсь

никто не возражал и все пошли в таверну *Большая кружка*сегодня как никогда в ней было полно гвардейцев кардинала но это сейчас не главное у всех мысли были только о том как спасти принцессу все мушкетеры сели за одни стол и Партос пошёл за выпивкой и едой

• Трактирщик четыре бутылки вина и ягненка посочнее

• сейчас сделаем

пока Портос ждал заказ его внимание привлекли гвардейцы которые весело сидели недалеко и вели беседу о принцессе и ее заточении. Тысяча чертей подумал про себя Партос это уже интересно он взял вино с ягненком и пошёл к друзьям.

Оскар уже успел вернутся и сообщил что королева нечего незнает о нахождении своей дочери

-господа нам неслыханно повезло

-трактирщик дал нам все это бесплатно ухмыльнулся Арамис

-ха-ха берите выше дружище вон за тем столиком господа гвардейцы обсуждали принцессу и ее заточение

-это уже интересно. И все придвинулись ближе к партосу

-Атос что ты думаешь ?

-думаю что надо разобратся королева не в курсе где ее дочь поэтому надо действовать.

-здорово так мы будем ужинать или нет возмущался Партос

и все приступили к трапезе только Д*Артаньян долго упирался и отказывался есть

-Д*Артаньян. Начал Арамис вы даже не притронулись к пище

• как вы можете есть господа когда принцесса в беде

• раз она еще жива значит она нужна врятли с ней что нибуть сделают

• так что дорогой Д*Артаньян приступайте нам всем понадобятся силы для борьбы с гвардейцами. Пережовывая кусок мяса подметил Партос

• Партос оставьте одну бутылку для тех гвардейцев

• Атос ты в своем уме

• не беспокойся так надо для дела

Парос только недовольно хмыкнул. Когда осталась одна бутылка вина ее взял Атос и попросил друзей присоединится подойдя к столу гвардейцев он поставил ее, над столом повисла тишина

• кто к нам пожаловал знаменитая четверка ДЕ Тревиля пришли высказать нам свое почтение .Гвардейцы засмеялись

• господа. Начал Атос

• вот это вам что бы вы выпили за здоровье нашей любимой и славной королевы потому что вашему кардиналу скоро придет конец его дни сочтены, улыбка сразу исчезла с лица гвардейцев

• подняли .мушкетеры еще не поняли чего добивается Атос но ясно одно что без шпаги не обойтись

• сударь вы нарываетесь

• я ? нисколько разве что вы хотите доказать мне свою правоту на шпагах

• я принимаю ваш вызов. гвардейцы тут же подорвались со своих мест

• надеюсь ваши спутники подержат вас когда вы окажитесь за решеткой

• о конечно давно я там не был. Атос как всегда был уравновешен что не могло не бесить гвардейца. Вышев из таверны таверны они направились в переулок который вел на небольшую площадь где можно было бы развернутся для проведения поединка

• ну что же давайте начнем. Гвардейцу не терпелось дать бой мушкетеру

• Арамис будешь моим секундантом

• как скажиш

Оба противника стали в боевую стойку гвардеец начал атаку первый Атос отвел его шпагу и перешёл в контратаку гвардеец хотел нанести удар сверху. Атос сделав выпад нанес ему удар в плечё после Атос нанес удар с левой стороны по туловищу но гвардеец отбил эту атаку и нанес удар в бедро повторный удар Атос блокировал. Отбив еще один удар с правой стороны Атос перекинул шпагу в левую руку и приставил к шее гвардейца тот выпустил шпагу и сдался другие гвардейцы уже давно убежали.

-ну вот господин гвардеец а теперь вы расскажите где конкретно в бастилии находится принцесса

-не понимаю о чем вы говорите. Портос решил вмешаться и тоже приставил обнаженную шпагу к гвардейцу

-не стоит шутить с нами сударь

-хорошо хорошо я скажу

-нет вы сделаете лучше и проведете нас туда

-если кардинал узнает то гильотины мне не миновать

-вы будете щедро вознаграждены за помощь если все пройдет хорошо

раздобыв форму гвардейцев они направились в бастилию возле ее камеры находилось два охранка с которыми Партос разделался легко, взяв у них ключ они вошли в камеру первым зашёл Д*Артаньян после чего последовал глухой удар и он рухнул на пол

-это ловушка крикнул Партос

-ой Д*Артаньян .Раздался удивленный голос Элис

-что это было ??? на меня упал потолок принцесса помогла ему подняться и усадила на кровать где он сидел еще в легком недоумении

-так а теперь нам надо срочно убираться отсюда пока не набежалы стражники

благополучно выбравшись из бастилии они сразу же направились к королеве

---

Коли назвавсь ти мушкетером... - то вже кронти...

Не просто слово на папері... - тут все в притик...

Романтика гризе в бажанні віддатися пригодам...

На морі, в полі, в лісі, в горах, згода чи незгода...

Летиш і мчиш віддавшись вітру й зоряним дорогам...

---

Щоправда силу не віднайдеш поки не зустрінеш

Прекрасну даму таємничих мрій, без неї згинеш...

Ворожі плани не розіб`єш без вогню кохання...

Коли на перекір всім лінощам бажаним,

Не вступишся ні шпагою, ні словом без старання...

---

А потім десь в між походеньок славних..,

На рандеву романтику призвеш ти...

Їй підморгнувши.., чи вона тобі...

Торкнешся губ і згубишся в жаданнях,

А завтра кинешся потому в новий бій...

- По правому борту корабль, он движится в нашу сторону. - Крикнул смотрящий с верхушки мачты.

Взяв подзорную трубу Рошфор узнал корабль, это был люгер (быстроходное разведывательное судно, в 2 раза быстроходнее Военный корабль) Жако. Держать курс на на корабль - отдал приказ граф. Через несколько часов борьбы со встречным ветром судна с близились.

- Бросить якорь, спустить трап, прошу на борт достопочтенный Жако - пригласил граф капитана на палубу. Добрый день граф, я с плохими новостями к вам, - произнёс хриплым голосом капитан - вам Миледи передала вот это письмо.

Из текста письма граф узнал о замыслах мушкетёрах посетить замок Иф, о заключении договора с пиратами, о приключениях принцесы и о тайном человеке в чорном.

-Чтож мой, дорогой друг, новости есть хорошие и не очень, отправляйся к Кардиналу ,сообщи ему об этом и о том что я иду к замку - сказал граф хитро улыбаясь. 

Жако перешел на свой корабль и отправился в путь.Граф направился в каюту, налил в крушку рома и присел за стол, он розмышлял о том, что делать дальше. Спустя пол часа он написал депешу, вложил в маленькую капсулу, прикрепил к своему соколу и выпустил его в окно, сокол должен доставить депешу на остров Лягарде в течении двух суток. В каюту вошол боцман:

 - Граф, надвикается шторм.

Граф вышел на мостик , посмотрел на небо, на матросов и сказал: 

 - Друзья мои, мы меняем курс и идём на замок Иф, Попутный штормовой ветер поможет нам догнать сухопутных крыс, вперёд морские волки...

P.S. Мушкетёры и другие на море этого не знают, так на всякий случай

Мачта неквапно поскрипувала в такт коливанням корабельної палуби. Гурт мушкетерів нудився біля дверей каюти каптана. Атос задумливо вдивлявся у морський обрій. Дартаньян перебирав у пальцях кілька монет, підкидаючи їх у повітря час від часу. Портос поривався заспівати стиха якусь пісеньку, але, не можучи згадати слів, тільки втаємничено підмугикував. Араміс спостерігав за одинокими хмаринками і деколи зітхав, коли спливав перед очима якийсь епізод амурних зустрічей. Страннік ночі десь відійшов ближце до носу корабля.

 Матроси шмигали туди-сюди, роблячи буденну роботу...

- Ех! - Араміс солодко потягнувся... - Жаль тут тільки чоловіча компанія, нудненько.

- Так... - Портос аж зрадів хоч якійсь темі розмови. - Було б скажімо хоч якесь 21 століття, то карти пограли б чи в інтернеті полазили б...

- А звідки ти взяв ті слова чудернацькі - "карти", "інтернет"? - Здивувався Дартаньян.

- Та біс його знає. - хмикнув Портос. - Так, збрело в голову.

- Да-а-а, - Араміс поглянув хитрувато на Портоса... - А ти ж казав, що цікавенька історія якась в Англії сталась... Давай признавайся.

- Та я...

- Давай-давай, розказуй. -  Підтакнули інші мушкетери.

- Що ж, робити все одно нічого, добре, розкажу вже... - І Портос неквапно почав привідкривати таємницю своїх недавніх походеньок до Англії...

                           ***                     ***                     ***

Отже, я перемахнув підвіконня і, якраз вчасно, уник викриття охоронцями помістя.

Ще й дуже повезло, оскільки незнайомка полишила кімнату, вийшовши очевидно вечеряти. Спокійно перевів подих. Шикарні меблі довкола, велика шафа з одягом, на столі кілька листів і розгорнута книга.

Схоже Міледі тут не було. Чому ж вона тоді мені вказала саме цю адресу?

Раптом мій погляд привернув знайомий почерк. Прямо на розгорнутій сторінці писаних пером три слова, поміж друкованих літер.

"ВОНИ МЕНЕ ЗНАЙШЛИ!!!" - Сумніви в мить розвіялись. Міледі  тут! Чи принаймі була зовсім недавно...

Я перелистав книгу (якісь "Житія Святих"), почав передивлятись листи. От чорт! Більш ніде жодного натяку. Понишпорив по кімнаті. Те ж саме... Підійшов до шафи.

Ніяково було. Але ж вгепав стільки дороги і не хотілось вертатись з порожніми руками. Тож відкрив двері...

- Що це Ви робите сер?!! - Я й завмер...

- Мадемуаз...Вибачте міс... чи як Вас...

- Міс-міс. - Кивнула незнайомка-англійка, - Поки що міс... - ледь стримувала сміх, спостерігаючи за спіралями моїх великих від несподіванки очей, і спробами вичавити хоч кілька якихось зрозумілих хоча б самому собі слів.

- Ви, що сер, збирались приміряти мої сукні?!

Я тільки мугкав, згадуючи англійську, але наче вклинило. Від цього надувся і розчервонівся наче буряк.

- Може мені охорону покликати? Ним Ви може краще все поясните?

- Ні-ні, міс, не треба міс...

- Маргарет... - підморгнула  вона.

- ...Міс Маргарет, я шукаю одну особу... вона мала б бути тут...

- Кого це? А-а-а, здогадуюсь. Це от тільки книжка від неї й залишилась, і , кілька слів, котрі вона написала. Я деколи над ними задумуюсь... - Англійка підійшла до столу, взявши книгу... - Та ви присядьте. - вказала на крісло поруч столу.

- Та дякую, але...

- Мені що - покликати охорону?! - Підняла брови.

- Ні, не тре, я вже...

- Звати як Вас?

- Портос.

- Портос? О-о, Ви схоже француз... люблю французів... - Від її погляду мене аж пересіпнуло, але що тут поробиш, прийшлось вмощуватись у крісло...

                          (далі буде...)))))))))))))))))