Ружа

До культових рослин чи то райських дерев українців належить рожа/ружа. Квіти її чи вінок з них особливо часто оспівуються у веснянках, купальських та весільних обрядових піснях. Іноді співається, як ті квіти й вінок дівчата пускають за течією річки, що, можливо, послужило для назви однієї з річок –Ружиноса у басейні Пруту. Широко представлена назва рожі/ружі і в інших українських географічних назвах, як-от у назвах річок та проток: Рожина у басейні Тетерева, Рожище у басейні Десни, Ружичка на Вінниччині, Ружа у Закарпатті, Рожин на Івано-Франківщині, Великий Рожин у басейні пруту та ін. З-поміж назв населених пунктів привертають Ружки у Житомирській області, Рожів та Рожівка у Київській області, Ружична (їх два) у Волинській області тощо. Певно, слово рожа лежить в основі літописної географічної назви Рожне Поле у Галицькій землі, яка згадується в рукописах Русі-України у 1097, 1099, 1144 роках. Зрозуміло, це підтверджує давнє пошанування у нас рожі як рай-дерева та й свідчить про існування ще в сонцепоклонницькі часи слова рожа в мові наших предків.